У Великій Британії активно розвиваються малі католицькі спільноти. Саме вони можуть стати майбутнім Церкви на Британських островах – переконані автори нової книжки «Після секуляризації: сучасність і майбутнє британського католицизму».
Про це пише Vatican News.
Книжка презентує результати досліджень, проведених Стівеном Буллівантом із Центру досліджень релігії та суспільства імені Бенедикта XVI (Університет Св. Марії), Ганною Воґан-Спрюс із ініціативи Divine Renovation та Бернадетт Дуркан (Університет Св. Марії).
Підстави для оптимізму
«Маємо сьогодні суспільство, яке нічого не знає про релігію і не бачить причини, чому мало б щось про неї знати», – констатують автори дослідження. Водночас це не повна картина ситуації. Дослідження зосереджене на так званих «креативних меншинах» – у термінах Йозефа Ратцінґера, тобто активних і живих спільнотах у Католицькій Церкві Англії, Уельсу та Шотландії. Отримані результати дозволяють твердити, що існують реальні підстави для надії й оптимізму щодо майбутнього Церкви у Великій Британії.
Малі групи – творча сила
В інтерв’ю для порталу Crux Стівен Буллівант зазначив: «Люди, які вміють плисти проти течії культури, набагато більше схильні прийняти щось контркультурне, чим сьогодні є католицизм. Таких небагато, але вони є. Це – малі групи. Частина з них діє в парафіях чи в інших традиційних середовищах присутності Церкви, інші розвиваються поза ними. Викликом для Церкви є підтримати, скерувати й правильно використати енергію там, де виникають ці «креативні меншини» і де вони з’являтимуться надалі».
Дослідник далекий від перебільшеного оптимізму, однак наголошує, що «існують реалістичні підстави для надії». Описуючи стан Церкви у Великій Британії, Буллівант жартома цитує персонажа з культового фільму «Наречена для принца»: «Є велика різниця між тим, щоб бути майже мертвим, і бути зовсім мертвим. Майже мертвий – означає ще певною мірою живий», – каже Чарівник Макс у кіноверсії роману Вільяма Ґолдмана.
Друга весна Церкви
Книжка «Після секуляризації…» втілює атмосферу тверезого реалізму, сповненого автентичної надії. У цьому контексті Стівен Буллівант пригадує відому думку св. Джона Генрі Ньюмена, який невдовзі буде проголошений Вчителем Церкви. Спостерігаючи за своїми сучасниками у вірі, Ньюмен говорив про «другу весну» Церкви на Британських островах. Продовжуючи цю думку, Буллівант зазначає: «Ми все ще перебуваємо в ранній весні, коли буревії та зливи не є чимось несподіваним».
(за: Crux, Catholic Truth Society)
