14 вересня 2025 року у київській парафії Воздвиження Всечесного Хреста відбувся відпуст. Святу Месу очолив єпископ-ординарій Київсько-Житомирської дієцезії Віталій Кривицький SDB, що в своїй проповіді закликав вірних неустанно відкривати для себе таємницю Хреста як ключа до нашого спасіння.
Про це повідомляє сторінка Київсько-Житомирської дієцезії.
Єпископ зазначив, що цього дня ми маємо по-новому відкрити собі Тайну Хреста, і читання, які супроводжують літургію цього дня, покликані допомогти нам у цьому. Покликаючись на літургійні читання з Книги Чисел, єпископ наголосив, що цей старозавітний текст є пророчим текстом, який вказує на Хрест як на знак спасіння.
«Ізраїльський народ не вийшов з Єгипта за один раз: було кілька спроб, кілька візитів до фараона, –сказав владика Віталій. – Фактично, це була довга боротьба Мойсея з фараоном, щоб той нарешті відпустив ізраїльський народ. Коли я перечитую цей уривок, я думаю, що справжня боротьба відбувалася в серцях ізраїльтян, для яких певність у виході щораз зменшувалася. З кожним разом Мойсей, повертаючись, просив про молитву, щоб перемінилося серце фараона, але цього не відбувалося. Тому, коли у пасхальну ніч ізраїльтяни виходили з Єгипту, їх було менше, ніж потенційно було на початку цих змагань. Тієї ночі потрібно було використати певний знак – кров агнця – щоб смерть оминула домівки, і ті, хто не зробив цього, не вийшли з полону. Можна сказати, що з Єгипту вийшли підготовлені й досвідчені у вірі; проте у пустелі відбувся наступний етап. Ізраїльтяни знову нарікають, вони знову знеохотилися та зневірилися. Людей атакували змії, і жалили їх на смерть. Господь же не забрав від них зміїв, однак дав їм сили витримати це випробування: ті, хто дивилися на Його знак, були врятовані від загибелі».
Далі єпископ Віталій говорив про значення хресної жертви Ісуса Христа, яку неможливо осягнути до кінця, проте саме цього протягом усього життя має прагнути християнин.
«Згадаймо Ісуса, який віддав за нас життя. Ми бачимо знак Хреста, ми знаємо, що хресна смерть – це втрата практично всієї крові, але крім цього ми знаємо, що це знак великого приниження. Ця форма страти не була призначена для будь-кого; це була особливо принизлива страта для розбійників, рабів-утікачів. Це була ганебна смерть, і те, що Бог взяв її на себе, свідчить, що Він віддав за нас буквально все, щоб навчити кожного з нас, хто називає себе Його учнем, справжньої любові. Любові не для емоцій, не для того, щоб нам було добре, а тієї любові, яка вміє віддавати. Чи всі люди можуть це одразу зрозуміти? Ні. Чи легко це зробити? Ні. У сьогоднішньому Євангелії ми бачимо розмову Ісуса з Нікодимом, який виглядає, так би мовити, як телепень, ставлячи Ісусові банальні питання. Але Ісус напоумлює його як добрий вчитель, допомагаючи йому зрозуміти тайну Спасіння».
Підсумовуючи проповідь, владика наголосив, що життєві виклики слід сприймати як хрест, а не ярмо, підкресливши принципову різницю між цим сприйняттям: «Сьогоднішній день запрошує нас поглянути на тайну Хреста не як на ситуацію, що сталася сама собою, а як на дорогу нашого життя – як свого часу було з ізраїльтянами, з Нікодимом, з апостолами. Коли людина насправді розпізнає своє життя, свою місію, свої обов’язки, коли приймає це як хрест, тоді здобуває шанс бути на дорозі спасіння. Коли ж вона сприймає це як ярмо, тоді вона шукатиме будь-якого способу його позбутися. Хрест – це ключ до неба, який треба зрозуміти і збагнути. Це те, що ми відкриваємо постійно. Ті, хто це робить, знаходять у Богові силу йти далі».
