Зустрічаючись із учасниками наукової події про екологічний вимір у побудові справедливого та сталого майбутнього під егідою Папської богословської академії, Святіший Отець наголосив на важливості богослов’я, яке характеризується діалогом та служінням людям нашого часу.
Про це пише Vatican News.
У суботу, 13 вересня 2025 р., Папа Лев XIV прийняв на аудієнції учасників Міжнародного семінару на тему «Творіння, природа, довкілля для світу миру», який організувала Папська богословська академія. Протягом 11 і 12 вересня богослови, економісти та підприємці обговорювали різні шляхи для сприяння більш ціліснішому та справедливому розвитку людства.
Богослов’я на служінні євангелізаційній діяльності Церкви
На початку Лев XIV вказав на важливість екологічної стійкості та збереження створіння, які є «невідкладними зобов’язаннями для виживання людства» і мають безпосередній вплив на мирне і солідарне співіснування людей. «Водночас, будь-які зусилля, спрямовані на поліпшення екологічних та соціальних умов нашого світу, потребують зусиль усіх, і кожного окремо, в дусі солідарності та співпраці, що долає регіональні, національні, культурні та навіть релігійні бар’єри й обмеження, – зауважив він. – Міжкультурний та міжрелігійний горизонт, який ви надали своєму семінару, є запорукою подальших і дедалі інтенсивніших обмінів, а також переконливих і плідних ініціатив». За словами Святішого Отця, ці особливості відповідають оновленому профілю Папської богословської академії, статути якої два роки тому оновив Папа Франциск, опублікувавши Апостольський лист у формі motu proprio «Ad theologiam promovendam».
У цьому контексті Лев XIV виділив місіонерський та діалогічний вимір богословських досліджень, вказавши, що богослов’я є невід’ємною складовою місіонерської та євангелізаційної діяльності Церкви. «Саме через те, що богослов’я спрямоване до кожної людини в будь-якому часі, діло євангелізації постійно стикається з культурними контекстами і потребує богослов’я “яке виходить назовні”, поєднуючи наукову строгість із запалом до історії, а отже, богослов’я, втіленого, просякнутого болем, радістю, очікуваннями та надіями людства, жінок і чоловіків нашого часу», – розповів Лев XIV.
Приклади богослов’я для сьогодення
Відтак Папа вказав на те, що синтез різних аспектів богослов’я може втілитися у мудрому богослов’ї за зразком великих Отців та Вчителів Церкви, які вміли поєднувати «віру і розум, молитву і практику». «Значущим у цьому сенсі є завжди актуальний приклад святого Августина, чиє богослов’я ніколи не було лише абстрактним дослідженням, а завжди було плодом досвіду Бога та життєвого стосунку з Ним, – пригадав він. – Цей досвід розпочався ще до Хрещення, коли він відчув у глибині серця незбагненне світло, і продовжився протягом усього його життя, також завдяки втіленій богословській рефлексії, здатній відповідати духовним, доктринальним, душпастирським і соціальним потребам його часу».
Крім того, Святіший Отець виокремив святого Тому Аквінського, який зумів систематизувати шлях святого Августина, який починається з внутрішнього світу, за допомогою інструментів Арістотелевих міркувань, «побудувавши міцний міст між християнською вірою та наукою» та розуміючи богослов’я як мудрісну науку (sapida scientia). «Це нагадує нам про іншого великого мислителя більш пізнього періоду, блаженного Антоніо Розміні, який вважав богослов’я вищим проявом інтелектуальної любові, закликаючи критичний розум усіх наук орієнтуватися на Ідею Мудрості», – зазначив Папа.
За його словами, богослов’я – це мудрість, яка відкриває ширші екзистенційні горизонти, вступаючи в діалог з різними науками, філософією, мистецтвом і людським досвідом. «Богослов – це людина, яка у своєму богослов’ї переживає місіонерський невпокій, щоб донести до всіх “знання” і “смак” віри, аби вона могла просвітити існування, визволити слабких і виключених, торкнутися і зцілити страждаюче тіло бідних, допомогти нам побудувати братній й солідарний світ і привести нас до зустрічі з Богом», – сказав Лев XIV.
Вчення Церкви як орієнтир для нових викликів
Святіший Отець зазначив, що значущим свідченням знання віри у різних сферах людини є соціальне вчення Церкви, яке може дати відповідь також на виклики, пов’язані із цифровим світом. «Богослов’я безпосередньо зацікавлене в цьому питанні, оскільки виключно етичного підходу до складного світу штучного інтелекту недостатньо, – зауважив він. – Натомість, необхідно звернутися до антропологічного бачення, яке лежить в основі етичної дії, і, отже, повернутися до вічного питання: ким є людина, у чому полягає її безмежна гідність, яку неможливо звести до цифрового робота?»
Відтак Папа закликав присутніх розвивати богослов’я, яке базується на особистій та перетворюючій зустрічі з Христом, та «прагне втілитися в конкретних подіях сучасного людства». Для цього також потрібен діалог як з різними науками та галузями життя – «ad extra», так і діалог «ad intra», тобто між богословами.
