Цього року Церква в Україні відзначає Ювілей 650-річчя Львівської митрополії. З цієї нагоди Львівський митрополит архієпископ Мечислав Мокшицький скерував до вірян лист.
«Вірність Христові й Церкві вчора, сьогодні і назавжди»
Дорогі брати в єпископстві!
Всечесні отці та богопосвячені особи!
Возлюблені у Христі брати і сестри!
З серцем, сповненим вдячності до Бога, та глибоко зворушений історією нашої церковної спільноти, звертаюся до Вас із цим пастирським листом з нагоди виняткового Ювілею 650-річчя Львівської митрополії латинського обряду.
Пригадування історії – вкорінення у вірі
28 серпня 1375 року буллою папи Григорія XI була заснована Галицька митрополія – перша католицька митрополія латинського обряду на території сучасної України. Її першою резиденцією було місто Галич, звідки архиєпископ здійснював юридичну владу над новоствореною церковною провінцією. Згодом, а точніше з 1412 року, у зв’язку з розвитком церковного та суспільного життя, резиденція митрополії була перенесена до Львова, який став серцем латинської церкви в цій частині Європи.
Львів, який був одним з найважливіших релігійних, культурних та інтелектуальних центрів, з тих пір став духовним центром для багатьох поколінь віруючих. Протягом століть, попри зміну кордонів, війни та переслідування, Львівська митрополія була вірним свідком Євангелія, домівкою для священників, богопосвячених осіб та мирян, які несли світло Христа туди, де панувала темрява. Львівська митрополія була опорою єдності з Вселенською Церквою та непохитної відданості Апостольській Столиці.
Коли я згадую історію віри на наших землях, то маю на увазі також і святих Ольгу та Володимира, які відіграли ключову роль у християнізації Київської Русі. Їхній вибір Христової віри привів до того, що люди, які заселяли Київську Русь у 988 році прийняли хрещення. Це був духовний прорив, який відкрив Русь для нового духовного і суспільно-політичного устрою, заснованого на істині вчення Ісуса Христа.
Значення ювілею – вдячність і зобов’язання
Відзначаючи цю подію, ми не тільки згадуємо величну історію, але й, перш за все, висловлюємо вдячність Богові за те, що Він дозволив нашій церковній спільноті вижити і розвиватися, незважаючи на стільки драматичних подій: поділ країни, війни, репресії, переселення і терор комуністичного режиму.
У повоєнний час, коли Римсько-Католицька Церква в Україні була майже повністю зіштовхнута в підпілля, а її структури формально ліквідовані, дух Львівської митрополії не згас. Священники, ченці та миряни продовжували своє служіння, часто в умовах, що загрожували їхньому життю. Львівська митрополія продовжувала животіти – в серцях вірних, у таємно звершуваній Євхаристії, в тихій молитві на вервиці. Так діялося в декількох функціонуючих парафіях на території всієї України, а все завдяки жертовному пастирському служінню кількох священників і тисяч вірних.
Сьогодні, коли ми можемо відкрито і вільно сповідувати віру, звершувати таїнства та виходити на вулиці з процесіями, ми повинні пам’ятати, що свобода віросповідання була здобута ціною страждань і подвигів наших попередників. Ювілей – це час радісної подяки, але й зобов’язання бути вірними Христу, як наші батьки.
Святі та блаженні – духовна спадщина митрополії
Історія нашої митрополії – це також історія святості, яскраве свідчення сили Божої благодаті в житті конкретних людей, які вірно служили Христу на цій землі. Серед них особливе місце займають святі та блаженні пов’язані зі Львовом та Львівською митрополією, які є для нас взірцем для наслідування, які нас інспірують та заступаються за нас.
Першим з них є блаженний Яків Стрепа, францисканець і архиєпископ львівський, який вже в XIV столітті дав приклад місіонерської ревності та турботи про Божий народ. Поряд з ним згадуємо святого Яна з Дуклі, смиренного ченця і проповідника, який постійно вказував на Христа в дусі францисканської убогості.
Не можна не згадати святого Зигмунта Щенсного Фелінського. Його життя та служіння було зразком вірності Євангелію, смиренності та непохитності духу перед окупаційною владою. У цьому контексті спадщина святого Зигмунта для Церкви в Україні – це насамперед приклад священника, який не покидає народ у важкі часи, а залишається з ним, несучи надію, навчаючи і люблячи ближніх.
У новітні часи особливим свідком Христа був святий Йосип Більчевський, архиєпископ львівський, який поєднував глибоку молитву з героїчною турботою про бідних, хворих і покинутих – особливо в часи Першої світової війни. Його близький співробітник, святий Зигмунт Гораздовський, священник, був апостолом милосердя серед найбідніших мешканців Львова.
Серед жінок також є видатні постаті, такі як блаженна Марта Вєцка, сестра милосердя, яка віддала життя, допомагаючи хворим і стражденним, а також блаженна Марцеліна Даровська, яка все своє життя присвятила вихованню дівчат і відродженню християнського життя своїх підопічних.
Також у першу суботу вересня вшановуємо святих і блаженних мучеників за віру, які в XX столітті відважно визнавали Христа і залишалися вірними Його Церкві.
Це наші духовні провідники, святі цієї землі. Нехай їхній приклад буде для нас усвідомленням того, що святість не є віддаленим ідеалом, а можливим і необхідним шляхом кожного учня Христа.
Значимість події – присутність Папського Легата
Ми хотіли б особливо пережити нашу Урочистість в єдності з усією Вселенською Церквою. З цієї нагоди Святіший Отець Лев XIV посилає до Львова свого Папського Легата, Його Еміненцію Кардинала Крещенціо Сепе, колишнього префекта Конгрегації у справах євангелізації народів, а згодом митрополита Неаполя, щоб його присутністю підкреслити важливість цього Ювілею та неперервний зв’язок Львівської митрополії з Апостольською Столицею, також у часи, коли цей зв’язок був жорстоко атакований ворожими до Христа ідеологіями.
Присутність Папського Легата є знаком благословення і духовної близькості Наступника Святого Петра, який огортає пастирською любов’ю нашу Церкву, яка хоч і травмована історією, але як завжди вірна.
Запрошення на головні урочистості – 6 вересня у Львівській катедрі
Щиро запрошую всіх – єпископів, священників, богопосвячених осіб, мирян, особливо молодь, сім’ї та дітей – на урочисті заходи, які відбудуться 6 вересня 2025 року о 12:00 в Митрополичій базиліці у Львові.
Під головуванням Папського Легата, кардинала Крещенціо Сепе, ми зберемося біля вівтаря Господнього, щоб разом виспівати Всевишньому «Te Deum» – «Тебе, Боже, славимо» – за 650 років існування та розвитку Львівської митрополії в Україні.
Нехай це буде день солідарності, надії та духовного відродження. У часи сучасних викликів – війни, міграції, кризи цінностей – наша Церква як і раніше покликана бути знаком Божої присутності та любові до світу.
Подяка та благословення
На завершення висловлюю вдячність усім, хто протягом століть творив і продовжує творити спільноту Львівської митрополії: єпископам, душпастирям, богопосвяченим особам, мирянам – особливо тим, хто був вірним у найважчі часи, демонструючи силу віри і надії.
Нехай наш Ювілей стане часом зміцнення ідентичності, поглиблення віри і повної довіри до Божого Провидіння. Нехай він розпалить у нас прагнення святості й апостольської ревності, щоб ми як Церква несли Добру Новину з хоробрістю, смиренністю і радістю.
Довіряю нашу митрополію опіці Пресвятої Діви Марії Милостивої – Покровительки Львова, а також заступництву наших святих і блаженних. Від щирого серця благословляю вас усіх: В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Урочистість Внебовзяття Пресвятої Богородиці Діви
Львів, 15 серпня 2025 року
Архієпископ Мечислав Мокшицький
Львівський митрополит
