З нагоди Ювілею Святого Престолу сестра Марія Глорія Ріва, Ордену Сестер Постійної Адорації, провела в залі Павла VI у Ватикані в присутності Папи Лева XIV духовну медитацію на тему надії. Монахиня поділилася роздумами про надію як натягнуту мотузку, про минуле, яке підтримує нас у теперішньому, щоб ми могли з надією дивитися у майбутнє, про пам’ять та надію на вічне життя та її джерело – Пресвяту Євхаристію, і насамкінець про те, що нашою союзницею у непевному світі є Пречиста Діва Марія.
Про це повідомляє Vatican News.
В понеділок, 9 червня 2025 р., медитацією на тему надії, яку о 10:00 у залі Павла VI у Ватикані а присутності Святішого Отця провела сестра Марія Ґлорія Ріва, Ордену Сестер Постійної Адорації (сестер сакраментинок), розпочалося відзначення Ювілею Святого Престолу. Перед тим у фойє залу була нагода приступити до Святого Таїнства Сповіді. Сестра звернулася до Папи Лева XIV, кардиналів, архиєпископів, єпископів, священників та мирян, які працюють у Ватиканських установах, висловлюючи вдячність Папі Францискові та архієпископу Ріно Фізікеллі, відповідальному за проведення Ювілею, за запрошення провести цю медитацію, назвавши щасливим збігом і те, що разом з новообраним Папою поділяє правило святого Августина.
Нитка надії
Сестра Марія Глорія розпочала свої роздуми над поняттям «надія» у Старому Завіті, відзначивши, що корінь цього слова на біблійному івриті «кав» означає «нитка» або «мотузка». «Кав нагадує мотузку, але не таку, яка провисає, а натягнуту між двома стрижнями, – пояснила сестра. – Тому людина, яка має надію, вкорінена у своєму минулому, здатна спрямувати себе в майбутнє, живучи теперішнім у напруженні». Сестра сакраментинка поставила перед присутніми запитання: «Як ми можемо сьогодні, в нашій Церкві, в цій маленькій державі, в якій Церква є домінуючою частиною, зберегти цю напругу між минулим і майбутнім?». Відповідь вона знаходить у картині італійського художника грецького походження Джорджо де Кіріко «Повернення блудного сина», на якій батько зображений як грецька статуя, яка залишає свій п’єдестал і обіймає «широкоплечого сина-манекена». «Так, минуле приходить до нас зі своїми запитаннями, але не для того, щоб змусити нас підкоритися, а щоб відновити нас у теперішньому та спрямувати сповнений надії погляд у майбутнє», – зазначила монахиня.
Надіятися і жити для вічності
Сестра сакраментинка запропонувала присутнім спрямувати свій погляд на вічність: «Вічність перед нами, перед тими, хто вірить і тими, хто не вірить, перед людством». Вона запросила розширити свої горизонти аж до вічності, бо «якщо ми працюємо для короткочасних і пересічних горизонтів, ми працюємо даремно», адже тільки безмежний горизонт життя «пов’язує нас з тією істиною, яка є милосердям і є вічністю». «Надіятися – це стверджувати істину, яка з повагою ставиться до життя, від його зачаття до завершення; яка поважає гідність кожної людини, незалежно від її статі, віросповідання чи національності, яка поважає традиції та культуру кожного народу, які є великим загальнолюдським багатством», – наголосила вона.
Євхаристія як Святе Таїнство надії
Монахиня звернула увагу присутніх на Пресвяту Євхаристію як «джерело надії на вічне життя, яке дивовижним чином пов’язує минуле, теперішнє і майбутнє». Вона пригадала, що не достатньо вірити в істину про те, що Євхаристія об’єднує людство, але потрібно свідчити її всім своїм життям. Вона порівняла споглядання Найсвятіших Тайн з поглядом, яким ізраїльтяни дивилися на мідяного змія у пустелі, який рятував їх від укусів отруйних зміїв, бо Євхаристія «може зцілити нас від зла, може очистити наш погляд і вчинити нас здатними пророкувати».
Пречиста Діва Марія – знак надії
Сестра Марія Глорія наголосила, що у нас є ще одна союзниця – Пречиста Діва Марія. Вона запропонувала поглянути на картину Сальвадора Далі «Мадонна Порт-Льїгата», яку він намалював після вибуху атомної бомби. Марія на картині зображена під зруйнованою древньою аркою, яку можна порівняти з нашими давніми інституції з ознаками занепаду, риба, христологічний символ, лежить мертвою на престолі, а гори нависають над водою. Черниця звернула увагу на символи відродження, якими художник наповнює картину: яйце всередині арки, ангели з простягнутими руками і вагітні жінки, які нагадують Діву Марію. «Марія оберігає нас у наших невдачах і можливостях так само, як Вона оберігає Дитятко, Яке тримає на колінах, – інтерпретує задум художника сестра. – Милосердні лона Марії та Божественного Немовляти зображені відкритими скриньками, як ювілейні двері надії». У центрі лона Марії знаходиться Ісус, а в центрі Божественного Дитятка – Євхаристійний хліб. «Таким чином Ісус вчить нас наново відкривати шляхи надії, зосереджуючи свій погляд насамперед на Євхаристійному Хлібі, черпати сили з минулого, щоб по-новому тлумачити сьогодення і довіряти майбутньому», – підсумувала сестра завершуючи свою медитацію закликом ввіритися турботливій опіці Пресвятій Богородиці, Яку вшановуємо як Salus Populi Romani (Спасіння Римського люду) та Ianua Coeli (Небесні двері), Яка є дверима надії і розради.
