У одній зі своїх неопублікованих проповідей, які нещодавно були зібрані в одному виданні, Папа Бенедикт XVI ділиться своїми роздумами про священничу місію всіх охрещених, які завдяки Божій любові в Ісусі Христі покликані наближатися до Його образу і подоби.
Про це повідомляє Vatican News.
Нещодавно на полицях книгарень з’явилась книга «Господь тримає нас за руку. Неопубліковані проповіді 2005-2007. Різдвяний піст, Великий піст, Великдень», у яких зібрані проповіді Папи Бенедикта XVI, які він виголосив під час свого понтифікату в Апостольському палаці Ватикану та в період емеритури в монастирі «Mater Ecclesiae». Опубліковані вперше італійською мовою у видавництві Ватикану, проповіді вже перекладені кількома мовами та були представлені цьогоріч на Туринському міжнародному книжковому ярмарку. Нижче подаємо підсумок однієї з проповідей, яка з’явилась на сторінках часопису «L’Ossrvatore Romano» під назвою: «Наше царське священство».
Істотні наслідки Святої Тайни Хрещення
Окреслюючи царське священство всіх охрещених (пор. Вих. 19,6; 1 Пт. 2,9), Папа Бенедикт XVI вказує на два важливі аспекти Святої Тайни Хрещення. По-перше, Хрещення – це не тільки індивідуальна реальність, яка охоплює змиття первородного гріха і дар освятної благодаті, воно також поміщає людину в новий контекст, утворюючи нові відносини з іншими, де особа вже не є самотньою. «Охреститися – це увійти у велику спільноту Божого люду, в “царство священників”, у цю спільноту, яка виходить за межі часу й місця і справді є Божою сім’єю: це увійти в спільність Божих дітей», – зазначає він.
За його словами, будучи охрещеним, ми перебуваємо у незмірній спільності, яка виходить за межі народів, де кожен охрещений стає моїм братом чи сестрою, і таким чином перебуваємо у справжній Божій родині. «Це включає мою відкритість на всю повноту Церкви, внутрішню католицькість, і те, що я живу не для себе, а в цій великій спільноті. Я б сказав, що змиття первородного гріха і освятна Божа благодать означають саме це: що я звільняюся від замкненості в собі і що Бог вводить мене в це велике сопричастя», – зауважує проповідник.
По-друге, якщо внаслідок Святої Тайни Хрещення людина отримує «царське священство», то це означає, що священник та кожен християнин «не існує для себе, а завжди для інших, на служінні іншим». Папа Бенедикт XVI навів приклад Ізраїлю, який існував, щоб бути маяком для інших народів, місцем Божої присутності у світі, з якого можна було побачити і почати пізнавати, що там перебуває Бог. Схожим чином Церква створена не для себе самої, але «як Божа присутність, яка дає світло іншим». «І те, що стосується Церкви як такої, стосується і кожного з нас. Я не є християнином просто для себе, бо бути християнином значить служити іншим, щоб від мене йшло якесь світло, аби Бог був пізнаний у світі й був у ньому присутній», – наголошує він.
Звіщати Бога у світі
Тлумачачи священничий вимір Хрещення, Папа Бенедикт XVI вказує, що згідно із класичним визначенням, священство призначене для проповіді, звіщення і для богопоклоніння. «Насправді, бути священником – а всі ми, як охрещені, є священниками – означає, що ми повинні, передусім, нести знання про Бога у світ, це вкрай необхідно; а щоб нести знання про Бога, ми самі повинні знати Бога, того Бога, Який показав нам своє обличчя у Христі. Отже, це основоположне доручення християнина: пізнавати Ісуса Христа щораз більше, пізнавати Бога дедалі більше, пізнавати голос Господа сьогодні, щоб бути здатним слідувати за Ним, щоб бути спроможними зробити Його знаним для інших», – підкреслює він.
Проповідник навів притчу святого Августина про батька, який страждав на сонну хворобу, і великою небезпекою було те, що одного разу впавши в сон, він більше не прокинеться. Тому його син повинен будити свого батька, щоб той постійно повертався до життя. «І це те, що повинен робити священник, а отже, і кожен християнин: не залишатися в сонній хворобі стосовно Бога. У цьому полягає велика небезпека сьогодення, що внаслідок сонної хвороби щодо Бога люди забувають про Бога, і таким чином людство себе губить», – наголошує Папа Бенедикт XVI, пояснюючи вимір звіщення, який впливає зі священничого служіння християнина.
Преображення в любові
Іншим завданням, за словами проповідника, є богопоклоніння. «Людство завжди відчувало, що ми в боргу перед Богом, що ми повинні намагатися відповідати Богові, дякувати за Його доброту, і у такий спосіб народилося богопоклоніння. Пастухи приносили Богові ягнят як щось найдорожче, хлібороби – пшеницю і вино, і так далі», – пригадує 265-й Наступник апостола Петра. Однак Ізраїльський народ дедалі краще розумів, що це не та відповідь, яку очікує Бог (пор. Пс 49,13).
Він вказує на різні висловлювання пророків Старого Завіту, виокремлюючи чотири ключові слова, які репрезентують очищене богопоклоніння: знання, послух, вірність, милосердя, які перетворюють людину, щоб вона сама ставала жертвою та прославленням Бога. «Знання – це як основа: якщо ми не знаємо Бога, якщо ми сплячі стосовно Бога, то нічого не реалізується, тому перший пункт: прокинутися, щоб постати перед Богом, побачити, бути уважним до Його присутності. І від цього, так би мовити від розуму, поклоніння трансформується і спрямовується до серця, до волі, щоб стати послухом, – зауважує Папа Бенедикт XVI. – Послух не є чимось зовнішнім, але вказує на те, що ми дозволяємо себе преображати згідно з Божою волею, що є нашим справжнім покликанням. А відтак вірність, постійність: не лише мить ентузіазму, але смиренне, день за днем, тривання вірності у преображенні в Бозі. І, врешті, милосердя, як любов, яка є наслідуванням Божої сутності». Проповідник зауважує, що справжньою жертвою є насправді жива людина. «За однією з теорій, жертва – це знищення, але те, що подобається Богові, – це не знищення, а перетворення нашої волі, нашого буття згідно з Божою волею, і, живучи таким чином, ми щоразу більше стаємо образом і подобою Божою», – зазначає він.
Відтак Папа Бенедикт XVI підводить до центральної тези, згідно з якою справжнє преображення світу відбувається в жертві Христа, тому що «Він перетворив смерть на акт любові» і у такий спосіб відкрив шлях до Бога. Завдяки Святій Тайні Євхаристії, що є входженням в акт Христової любові, ми беремо участь у «перевтіленні світу і нас самих». На завершення проповідник закликає християн дедалі більше ставати справжніми людьми Божими, преображаючись та оновлюючись у Христі. «Молімося, щоб Господь знову здійснив між нами таїнство преображення і преобразив нас, аби ми були справді новозавітними священиками і справжньою прославою Бога, як живі люди, сформовані згідно Його волі», – закликає Папа Бенедикт XVI.
