У французькому Шамбері відбулася перша беатифікація понтифікату Папи Лева XIV. З доручення Святішого Отця Апостольський нунцій Челестіно Мільйоре проголосив блаженним Католицької Церкви місцевого священника Каміля Косту, опікуна сиріт.
Про це повідомляє Vatican News.
«Святість доступна для всіх». Про це нагадав Преосвященний Тібо Верні, архієпископ Шамбері, під час Святої Меси, відслуженої у цьому французькому місті в суботу, 17 травня 2025 року, з нагоди беатифікації Слуги Божого Каміля Кости де Борегара, дієцезіального священника, який жив у другій половині XIX і на початку XX століть. Обряд з доручення Святішого Отця звершив Апостольський нунцій у Франції архієпископ Челестіно Мільоре. Це була перша беатифікація понтифікату Папи Лева XIV.
Наново відкрити смирення служіння
У своїй проповіді, коментуючи уривок з Євангелії від Марка, де розповідається про те, як Ісус передвіщав Свої страсті та воскресіння, ієрарх наголосив на повчанні учням, в якому Божий Син ототожнює Себе з дитиною, «яку в той час вважали нікчемною». Але слова «що зробили одному з малих, те зробили Йому», пояснив проповідник, перевертають шкалу цінностей у нашому світі. «В суспільстві, яке цінує силу і успіх, Ісус заохочує нас відкрити Його присутність у найменших. Шлях до справжньої величі пролягає через смиренне служіння». Саме в цьому уривку розкривається покликання Каміля Кости де Бореґара, глибоко захопленого особою Христа. Зустрівшись з дітьми, осиротілими внаслідок епідемії холери, отець Каміль розпізнав у них обличчя Ісуса. «Він не тримав скарб своєї віри для себе, але безкорисливо ділився ним. Його життя стало живим Євангелієм, виявом любові Ісуса до найменших», – підкреслив Архиєпископ Шамбері.
Біографічна довідка
Каміль Коста де Бореґар народився в Шамбері 17 лютого 1841 року, п’ятий з одинадцяти дітей в аристократичній сімʼї. Закінчивши навчання в різних релігійних колегіумах, він пережив період зневіри. Подолавши кризу, в листопаді 1863 року вступив до французької семінарії в Римі, а 26 травня 1866 року був висвячений на пресвітера. Після свячень він провів ще рік у Римі, продовжуючи навчання і відмовившись вступати до академії, щоб зробити дипломатичну кар’єру. Згодом повернувся до дієцезії Шамбері, де був призначений вікарієм настоятеля катедрального собору.
Епідемія холери залишила сумний спадок у формі великої кількості сиріт: тоді отець Коста де Бореґар вирішив не залишати їх напризволяще, зібравши їх у стінах будинку, подарованого графом Ернестом де Буаньє. Так розпочалася його діяльність, спрямована на допомогу сиротам та виховання молоді. Орфелінат, заснований в Ле Бокаж, на околиці Шамбері, з роками розрісся до кількох філій, які могли прийняти до 175 хлопчиків. Отець де Бореґар вирізнявся увагою, яку він приділяв навіть найдрібнішим деталям своєї благодійної та соціальної діяльності, часто особисто наглядаючи за роботою будинків, майстерень та ферми, щоб підготувати хлопців до майбутнього фермерського життя. З його багатої харитативної та апостольської діяльності особливо виділяється його ревність як педагога і вихователя, який допомагав молоді жити по-християнськи. Він помер 25 березня 1910 року.
Чудо, що привело до прослави
Початок беатифікаційного процесу відбувся у листопаді 1925 року. Папа Іван Павло ІІ проголосив геройськість його чеснот 22 січня 1991 року. Чудо, яке привело до беатифікації, визнав Папа Франциск 14 березня 2024 року. Йдеться про давній випадок – зцілення, яке відбулося 28 жовтня 1910 року, і бенефіціаром якого став маленький Рене, родом з Шамбері, який зазнав травми ока. Дитині загрожувала втрата зору, й коли лікування не допомагало, черниця, яка працювала в сиротинці, вихованцем якого був хлопчик, почала молитися девʼятницю, просячи заступництва в засновника. На дев’ятий день, роблячи перев’язку, вона побачила, що травма зникла. Через чотири дні повне одужання підтвердив лікар.
