У зверненні до Колегії кардиналів Папа Лев XIV наголосив на важливості вчення ІІ Ватиканського Собору, який вказує на принципи Євангелія, які завжди оживляли й надихали життя та діяльність Церкви.
Про це повідомляє Vatican News.
«У цей час, одночасно сумний і радісний, сповнений світлом Пасхи, я хотів би, щоб ми разом подивилися на відхід покійного Святішого Отця Франциска і на Конклав як на пасхальну подію, етап довгого виходу, через який Господь продовжує вести нас до повноти життя. І в цій перспективі ми ввіряємо “милосердному Отцеві й Богові усякої втіхи” (2 Кор 1,3) душу покійного Папи а також майбутнє Церкви», – сказав новообраний Папа Лев XIV, зустрічаючись у суботу, 10 травня 2025 р., з Колегією кардиналів.
Спільна відповідальність у проводі Церкви
На початку Папа подякував кардиналам за зустріч та за проведені разом дні, які їй передували, пов’язані зі смертю Папи Франциска. «Ви, дорогі кардинали, є найближчими співробітниками Папи, і це є великою втіхою для мене у прийнятті ярма, яке явно перевищує мої сили, як і сили будь-кого іншого. Ваша присутність нагадує мені, що Господь, Який довірив мені цю місію, не залишає мене наодинці в несенні цієї відповідальності, – зазначив він. – Насамперед я знаю, що завжди можу розраховувати на Його допомогу і, з Його ласки і Провидіння, на близькість вас і багатьох братів й сестер по всьому світу, які вірять в Бога, люблять Церкву і підтримують Христового Намісника своїми молитвами і добрими справами». Крім того, Святіший Отець подякував особисто Деканові Колегії кардиналів, Камерленгу Святої Римської Церкви, висловлюючи також свою близькість усім кардиналам, які не змогли прибути до Риму через стан здоров’я.
Відтак Святіший Отець пригадав особу Папи Франциска, ввіряючи його душу милосердному Богові. «Папа, починаючи від святого Петра і закінчуючи мною, його недостойним Наступником, є смиренним слугою Бога та своїх братів й сестер, і не більше. Про це свідчать приклади багатьох моїх попередників, а останнім часом – того ж Папи Франциска, з його стилем повної самовіддачі в служінні та скромності й простоти в житті, вручення себе Богові під час місії та сумирної довіри в момент повернення до дому Небесного Отця. Підхопімо цю дорогоцінну спадщину і знову вирушаймо в дорогу, одухотворені тією самою надією, що походить від віри», – закликав Лев XIV.
Велика спадщина соціального вчення Церкви
«Саме Воскреслий Христос, присутній серед нас, захищає і провадить Церкву й надалі відроджує її в надії через любов, “влиту в наші серця Духом Святим, що нам даний” (Рим. 5,5). Від нас самих залежить, чи станемо ми слухняними слухачами Його голосу і вірними служителями Його спасенних задумів, пам’ятаючи, що Бог любить промовляти до нас не в гуркоті грому і землетрусу, а в шепоті лагідного вітерця (пор. 1 Цар. 19,12) або, як дехто перекладає, “у витонченому голосі тиші”. Це дуже важлива зустріч, яку не можна пропустити, аби навчати і супроводжувати весь ввірений нам святий Божий люд», – вів далі Папа. За його словами, недавні дні допомогли відчути і побачити красу Церкви, великої християнської спільноти, яка оплакувала свого Пастиря, Наступника апостола Петра, супроводжуючи його молитвою під час його остаточної зустрічі з Христом.
У цьому контексті Святіший Отець звернув увагу на важливість вчення ІІ Ватиканського Собору, яким позначений шлях Церкви. Цитуючи Апостольське напоумлення «Evangelii gaudium» Папи Франциска, він підкреслив деякі основоположні теми соборного навчання: повернення до першості Христа в звіщенні; місіонерське навернення всієї християнської спільноти; зростання в колегіальності й синодальності; увага до sensus fidei, особливо в його найбільш інклюзивних формах, таких як народна побожність; любляча турбота про найменших й відкинутих; відважний та довірливий діалог із сучасним світом у різних його складових та реаліях. «Це принципи Євангелія, які завжди оживляли і надихали життя та діяльність Божої Родини, це цінності, через які милосердне обличчя Отця об’явилося і далі об’являється в Сині, що став людиною, – остаточній надії кожного, хто щиро шукає правди, справедливості, миру і братерства», – зауважив Лев XIV.
Папа пояснив, що відчуваючи покликання продовжувати це діло, він вирішив взяти ім’я Лев XIV, пригадавши, що Папа Лев XIII через свою історичну енцикліку «Rerum novarum» звернувся до соціального питання в контексті першої великої промислової революції. «І сьогодні Церква пропонує свою спадщину соціального вчення всім у відповідь на чергову промислову революцію та розвиток штучного інтелекту, які приносять нові виклики щодо захисту людської гідності, справедливості та праці», – наголосив Святіший Отець
На завершення він звернувся до присутніх словами Папи Павла VI, які той висловив на початку свого Петрового служіння. «Нехай же сила Бога, без допомоги Якого ніщо не є дійсним і святим, розійдеться над усім світом як велике полум’я віри і любові, що запалить усіх людей доброї волі, освітить їхні шляхи взаємної співпраці й надалі та назавжди знову приверне до людства щедрість Божого уподобання», – сказав Папа Лев XIV, закликаючи до того, щоб ці слова перейшли у конкретні зусилля та супроводжувалися молитвою.
