3 травня 2025 року семінарист Вищої духовної семінарії св. Йосифа, п’ятикурсник Павло Бечкало отримав із рук єпископа-помічника Львівської архідієцезії Едварда Кави OFMConv свячення дияконату.
Про це пише CREDO.
За традицією Львівської архідієцезії, урочистість дияконських свячень відбувається в рідній парафії кандидата. Семінарист Павло походить із парафії св. Архангела Михаїла у м. Сокалі на Львівщині, і для його парафіяльної спільноти участь у такій урочистості має особливе значення. Тут виріс сам юнак і тут визрівало його покликання; саме ці люди супроводжували його молитвами протягом років навчання та формації. Тож дияконські свячення — це спільне свято і висвячуваного, і парафіян. Саме тому храм був заповнений людьми: родичами, друзями, сусідами, знайомими, однокласниками та вчителями, — які прийшли розділити радість цієї події з нововисвяченими. Також на спільну молитву прибули численні священники й черниці.
У проповіді перед обрядом свячень єпископ Едвард звернувся до семінариста Павла з такими словами:
«Те, в який час ти приймаєш свячення дияконату, свідчить, що ти входиш на шлях свого покликання дуже свідомо і що ти не боїшся труднощів, які на тебе чекають; не боїшся того, що твоє життя, як служителя Церкви, вимагатиме від тебе зречень, а також страждань, до яких Господь тебе сьогодні запрошує. Цей хрест, прийняти який тебе запрошує Христос, — це хрест любові. Він складається з двох заповідей, які ми чуємо в Євангелії. І любити Бога всім своїм серцем та душею — це вертикальна балка хреста. На ній треба будувати все своє життя і свої цінності. А горизонтальна балка — це любов до ближніх, любов до тих, до кого ми послані, щоби проповідувати Слово Боже. (…)
Ми сьогодні переживаємо в Церкві кризу покликань; бракує нам тих, які би відгукнулися на покликання Господнє. Але, як бачимо, для Бога немає нічого неможливого. Тут, у Сокалі, де парафіяльна спільнота не є великою, — Господь саме тебе вибрав, щоб ти був справжнім проповідником того, що Господь вчинив у твоєму житті, — але також і того, що Він чинитиме через тебе, навіть якщо це комусь не буде подобатися, навіть якщо хтось не буде з цим погоджуватися, і навіть якщо виражатиме спротив.
Тож сьогодні, коли переживаємо свячення дияконату нашого брата Павла, — молімося за нього і просімо Пресвяту Богородицю Діву, щоб Вона йому допомогла на дорозі покликання — щоб він ніколи не зневірився, але дедалі більше довіряв Богу і ставав таким, яким Бог хоче його бачити».
Після проповіді відбувся обряд, під час якого семінарист Павло завершив останній етап у формації на шляху до священства і прийняв перший ступінь цього таїнства. Свячення включають кандидатів в ієрархію Церкви та у священство самого Ісуса Христа. Прийнявши ступінь диякона, семінарист присягнув вірність, шану та послух Святішому Отцю і своєму єпископові-ординарію. Силою свячень диякон Павло став духовною особою, призначеною до служіння Церкві та вірянам. Відтепер він зможе уділяти Таїнство хрещення, роздавати Святе Причастя, асистувати при Таїнстві подружжя, відправляти молебні й похорони, проголошувати Слово Боже, навчати катехизму дітей та молодь.
Станом на сьогодні у Львівській архідієцезії троє дияконів, двоє з яких невдовзі отримають свячення пресвітерату.
Текст: Віта Якубовська
Фото: Олександр Кусий
