Огляд понтифікату Хорхе Маріо Берґольйо, обраного на Петрів престол дванадцять років тому.
Про це повідомляє Vatican News.
Коли 13 березня 2013 року з лоджії базиліки Святого Петра у Ватикані було оголошено ім’я нового Єпископа Риму, – Буенос-Айреського архиєпископа Хорхе Маріо Берґольйо, – обраного після зречення Бенедикта XVI, часто лунало слово «вперше». Це був перший Папа-єзуїт, перший латиноамериканець і аргентинець на Петровому престолі. Перший, хто обрав імʼя Франциск. Згодом було ще чимало того «вперше», починаючи від того, що це був перший за понад шість століть Папа, обраний за життя свого попередника, та перший в сучасності, що оселився поза Апостольським палацом. Він також став першим Папою, який відвідав деякі частини світу, першим призначив на керівні посади в Римській курії мирянина та жінку.
Але Папа Франциск, на порозі понтифікату, що простягнувся на понад 12 років, напевно, не хотів, щоб з ним асоціювалося поняття «перший», бо йшлося не про досягнення певних цілей чи здобуття визнання першості, а про започаткування процесів. Процесі, що тривають, процесів, що завершилися або ще не завершилися, процесів, які, ймовірно, є незворотними навіть для тих, хто прийде йому на зміну. Дії, які породжують новий динамізм у суспільстві та Церкві, як він написав у дорожній карті свого понтифікату Апостольському напоумленні «Evangelii gaudium».
Під покровом Богородиці
«Розпочинаємо цю подорож разом, єпископ і люд», – такими були перші слова, виголошені з лоджії базиліки Святого Петра пізно ввечері 13 березня 2013 року до натовпу, що заповнив площу перед храмом. У цього натовпу новообраний 76-річний Папа попросив про благословення, схиливши голову, а також запросив разом проказати молитву «Радуйся, Маріє». Вже наступного дня він захотів привітатися з народом, прибувши до парафії святої Анни у Ватикані, а потім – до базиліки Пресвятої Марії, щоб вручити понтифікат під покров Матері Божої Salus Populi Romani, до чудотворної ікони якої він приїжджав до останніх днів свого життя, востаннє – 12 квітня 2025 року. І саме в цій базиліці Папа Франциск висловив бажання бути похованим.
Близькість з Божим людом
Близькість з людьми, спадок служіння в Аргентині, Папа виявляв протягом усіх подальших років різними способами: відвідинами працівників Ватикану в їхніх офісах, служінням щоденних Святих Мес у каплиці «Дому святої Марти», п’ятницями милосердя під час Ювілею Божого Милосердя 2016 року в місцях маргіналізації та виключення, богослужіннями Великого Четверга у в’язницях, будинках для людей похилого віку та центрах тимчасового перебування, частими відвідинами парафій, зокрема, в передмістях Риму, несподіваними візитами та телефонними дзвінками. Він також проявляв її в кожній Апостольській подорожі, починаючи з першої – до Бразилії в 2013 році, яку успадкував від попередника.
Загалом, Папа Франциск здійснив 47 міжнародних подорожей, організованих чи то в контексті певних подій, запрошень влади, певних місій, які потрібно було виконати, або якоїсь внутрішньої «спонуки», як він сам зізнався під час зворотного рейсу з Іраку, подорожі, від якої багато-хто відмовляв через стан здоров’я і ризик замахів; подорожі, яку він хотів здійснити будь-якою ціною. «Найпрекраснішої» подорожі, як завжди він сам повторював, перший Папа, який ступив на землю Авраама, куди не зміг потрапити Іван Павло ІІ. Ця добра впертість привела його 2015 року до Банґі, столиці Центральноафриканської Республіки, пораненої громадянською війною. В цій країні, куди, за його словами, він хотів потрапити навіть якщо б довелося стрибати з парашутом, Папа Франциск відкрив Святі Двері Ювілею Милосердя під час зворушливої церемонії, яка також знаменує ще одне «вперше»: Святий Рік, відкритий не в Римі, а в одному з найбідніших регіонів світу. Така ж добра впертість натхнула рішення здійснити у вересні 2024 року, маючи вже 87 років найтривалішу подорож понтифікату: Індонезія, Папуа-Нова Гвінея, Тимор-Лешті, Сінгапур, п’ятнадцять днів, два континенти, чотири часові пояси.
Простежуючи Апостольські подорожі та пастирські візити, не можна не згадати першу поїздку за межі Риму, на маленький італійський острів Лампедуза, місце великих міграційних трагедій. В історії цього понтифікату також подорож до Святої Землі (2014); у Швецію на відзначення 500-річчя лютеранської Реформації; в Канаду (2022) з проханням прощення перед корінним населенням за зловживання, яких зазнали від представників Католицької Церкви. А також до Демократичної Республіки Конго та Південного Судану (2023), остання разом з Примасом Англіканської співдружності архієпископом Джастіном Велбі та модератором Генеральної Асамблеї Церкви Шотландії Яном Ґріншильдом, щоб підкреслити екуменічну волю до зцілення ран місцевого люду. І ще: Куба і США (2015), поїздка, щоб скріпити встановлення дипломатичних стосунків між двома країнами, чи Абу-Дабі в ОАЕ (2019) та підписання Документа про загальнолюдське братерство разом з Великим імамом Аль-Таїбом.
Енцикліки і Апостольські напоумлення
Досвід, діалоги, жести, пережиті під час цих подорожей, влилися в документи понтифікату. Чотири енцикліки вийшли за підписом Папи Франциска. Перша, Lumen Fidei, на тему віри, приготована «в чотири руки» з попередником Бенедиктом XVI. Далі – Laudato si’, заклик до зміни курсу щодо спільного дому, поставленого на коліна кліматичними змінами та експлуатацією, а також до стимулювання дій, спрямованих на викорінення бідності та справедливий доступ до ресурсів планети. Третя енцикліка, Fratelli tutti, основа його навчання та плід документа Абу-Дабі, була пророчим словом – перед початком нових воєн – про братерство як єдиний шлях вперед. Врешті, Dilexit Nos, щоб простежити традицію і актуальність думки про людську і божественну любов серця Ісуса і надіслати послання світові, який, здається, втратив своє серце.
Папа Франциск оприлюднив сім Апостольських напоумлень: від Evangelii Gaudium до C’est la confiance, з нагоди 150-річчя від дня народження Терези від Дитятка Ісуса. Між ними – постсинодальні напоумлення: Amoris Laetitia (Синод про сім’ю), Christus Vivit (Синод про молодь), Querida Amazonia (Синод для Панамазонського регіону), Gaudete et Exsultate про покликання до святості в сучасному світі, Laudate Deum, яке є продовженням Laudato si’.
Реформи в Церкві та в Римській курії
Протягом дванадцяти років понтифікату було видано майже 60 Motu Proprio для переформатування структур Римської курії та території Римської дієцезії, внесення змін до канонічного права та судової системи Ватикану, видання більш суворих правил та процедур у боротьбі зі зловживаннями. Цього останнього стосується Vos estis lux mundi, документ, який увібрав у себе результати, вказівки та рекомендації Зустрічі на вищому рівні з питань захисту неповнолітніх, що відбулася у Ватикані в лютому 2019 року. У документі Vos estis lux mundi Папа Франциск встановив нові процедури повідомлення про домагання та насильство і ввів поняття підзвітності, тобто забезпечення того, щоб єпископи та чернечі настоятелі відповідали за свої дії.
Реформи були константою понтифікату Папи Франциска, який врахував рекомендації кардиналів з конгрегацій, що відбувалися перед початком Конклаву й під час яких звучали заклики до майбутнього Папи реструктурувати Римську Курію і, зокрема, фінанси Ватикану, що роками перебували в центрі скандалів. І одразу ж після обрання Папа створив Раду кардиналів, яка мала допомагати йому в управлінні Вселенською Церквою і працювати над реформою Курії. Об’єднання дикастерій та інші зміни в назвах і органіграмах були ознаками роботи, що розпочалася з перших років, а останнім кроком стала Апостольська конституція Praedicate evangelium, оприлюднена у 2022 році, яка запровадила значні нововведення. Призначення першого префекта-мирянина Паоло Руффіні в Дикастерію у справах комунікації та першої префектеси в Дикастерію інститутів богопосвяченого життя сестри Сімони Брамбілли, а також першої губернаторки Держави-Міста Ватикану сестри Раффаелли Петріні є плодом цих змін.
Убогі та відкинені
З цього понтифікату запам’ятаються вислови, які увібрали в себе значущі церковні, політичні та соціальні реалії: «культура відкидання мов відходів», «глобалізація байдужості», «убога Церква для вбогих», «Церква, що виходить назовні», «пастирі із запахом овець», «глобальна етика солідарності». Залишиться увага до бідних зі встановленням у 2017 році Дня, присвяченого їм, який завжди характеризувався обідом Папи в залі Павла VI поруч з бездомними. Залишатиметься вчення про мігрантів, виражене чотирма дієсловами «приймати, захищати, сприяти та інтегрувати», як програмної вказівки, щоб долати «одну з найбільших трагедій цього століття».
Зусилля на користь миру
Мир був постійною спрямованістю цього понтифікату. Папа Франциск постійно закликав молитися за мир, оголошував Дні посту і молитви, залучаючи вірних з усіх широт; він посвятив Росію і Україну Непорочному Серцю Марії у 2022 році; організовував історичні події, такі як посадка оливкового дерева у Ватиканських садах 8 червня 2014 року разом з президентами Ізраїлю Шимоном Пересом і Палестини Махмудом Аббасом. В ім’я миру Папа робив непротокольні жести, наприклад, наступного дня після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну та масового ракетного обстрілу українських міст, поїхав до офісу російського посла при Святому Престолі, намагаючись ініціювати контакти з президентом Путіним і запевняючи в своїй готовності до посередницької діяльності.
Труднощі зі здоров’ям
У ці завжди напружені роки, з дуже рідкісними моментами відпочинку (і скасуванням традиційних папських відпусток в Кастель-Ґандольфо), не бракувало важких моментів, включаючи судові процеси, – зокрема, довгий і складний судовий процес щодо розпорядження коштами Святого Престолу, – зловживання і корупційні скандали. І не бракувало труднощів зі здоров’ям між операціями в лікарні ім. Аґостіно Джемеллі в 2021 і 2023 роках, госпіталізацією в тій же лікарні того ж 2023 року з приводу респіраторних ускладнень, крім того, проблеми з колінами, які протягом останніх трьох років прикували його до колісного крісла. Проблеми, які, однак, не завадили йому бути присутнім і близьким до людей, як це було в останні тижні, після того, як він вийшов з лікарні після останньої госпіталізації, несподівано відвідавши площу Святого Петра, Ватиканську базиліку і базиліку Пресвятої Марії.
Ще деякі статистичні дані
Стільки труднощів ніколи не ставали на заваді інтенсивній діяльності чи присутності на заходах. Про це свідчить низка статистичних даних: понад 500 загальних аудієнцій, десять консисторій для введення в сан 163 нових кардиналів, які повернули вселенський вимір обличчю Церкви; понад 900 проголошених святих (у тому числі троє попередників: Йоан XXIII, Йоан Павло II, Павло VI); спеціальні роки, серед яких Рік богопосвяченого життя (2015-2016), Рік святого Йосифа (2020-2021) і Рік сім’ї (2021-2022); чотири Всесвітні дні молоді: в Ріо-де-Жанейро, Кракові, Панамі, Лісабоні. Два Ювілеї: надзвичайний, присвячений Божому Милосердю у 2016 році, та звичайний, на тему «Паломники надії» у 2025 році, який триває.
