17 квітня у нашому катедральному соборі відбулася Літургія Вечері Господньої, а також Урочистість Першого Причастя дорослих. Євхаристію очолив єпископ Павло Гончарук разом зі священниками парафії.
Про це пише Харківсько-Запорізька дієцезія.
Заохочуємо прочитати фрагменти проповіді єпископа:
“Ісус Христос, перед тим як мав бути забраний від Своїх Апостолів, вже знав, що Його чекає: несправедливий суд, бичування, важкий хрест, Голгофа, розп’яття і смерть. Він знав це все. Але Він сам сказав: «Я на це і прийшов, щоб віддати життя».
Він знав, що після смерті зійде у відхлань — до того місця, де перебували душі побожних, пророків, які чекали на Нього. Брама до раю була закрита — не Богом, а людиною. Але Ісус йде далі… попри страждання, попри біль.
Він воскресне на третій день, даруючи нам шлях до вічного життя. Але навіть знаючи це, як людина — Він все це переживав. Він відчував біль, страх, і водночас турботу про Апостолів… і про кожного з нас. Ісус не чекає Воскресіння, щоб дати Себе. Він встановлює Таїнство Євхаристії ще до того, як усе має статися. Апостоли ще не розуміють, ще не усвідомлюють… але Він вже дає Себе повністю. Це — наступний крок Бога до людини.
Бог постійно робить кроки назустріч людині. Перший — коли створив її. Коли ж людина віддалилась, Він знову зробив крок — почав промовляти. Коли людина відкинула Його, Він дає обітницю — що настане Жінка, чий потомок розчавить голову змія.
Далі — Бог промовляє через пророків, через знаки, об’являє Свою присутність, обіцяє: «Я врятую вас».
А потім — безмежний Бог робить шалений, неймовірний крок: стає людиною. Починає шлях від зачаття в утробі — як кожен із нас. Не оминає жодного етапу людського життя.
Живе у скритості до 30 років, потім виходить на проповідь — ще один крок. Збирає Апостолів, служить їм, омиває ноги… як слуга. І знову — робить крок далі: бере хліб і каже: «Це — Тіло Моє». Бере чашу: «Це — Кров Моя».
Щоб залишитися з нами у простий, доступний спосіб — встановлює Священство. Дає апостолам місію. Це — ще один крок.
Ісус не перестає бути присутнім. Кожна Служба Божа — це ще один Його крок до тебе і до мене. Бог наближається. Бо моє і твоє серце Його потребує. І тільки Він може наситити людину. Тільки тоді серце може сказати: «Я — щасливий». Бо наситилось. Це стається у просторі віри і делікатних, вільних взаємин, до яких ми запрошені.
Бог біжить до нас.
Для тебе є місце на Тайній Вечері. І не лише тут, але і в Небі. Але сатана хоче, щоб ми цього не усвідомлювали. Щоб приймали Ісуса як-небудь. Щоб відволікались. Або зовсім не приймали.
Задумаймося…
Задумаймося над тим, що Господь робить і хоче робити далі. Він не знеохочується через нашу байдужість чи неувагу. Він терпеливо чекає”.
А потім додав:
“Дякуємо Тобі, Господи Ісусе, що не залишаєш нас і є з нами. Просимо: зміцнюй нас і допомагай приймати ці дари — особливо Таїнство Євхаристії — як Ти нам їх даєш. Дай нам зрозуміти прагнення Твого Серця, бо воно є відповіддю на крик душі кожної людини”.
Фото: Агнесс-Наталія Кубанська
