Слово митрополита Львівського архієпископ Мечислава Мокшицького на Великий Піст 2025 року.
Текст оприлюднила сторінка Львівської архідієцезії.
Всечесні Священники та Богопосвячені особи!
Возлюблені у Христі Брати і Сестри!
У Ювілейному Році ми вступаємо в особливий літургійний період, яким є Великий Піст. Заклик «Паломники надії», який є провідною думкою Ювілейного року, стає також гаслом Великого Посту – шляху інтенсивного духовного приготування до урочистості Христового Воскресіння. Тому літургія цього святого часу запрошує нас до трьох покутних практик, які випливають з біблійної та християнської традиції, а саме – до молитви, милостині та посту.
Святе Письмо і вся християнська традиція вчить, що піст допомагає уникнути гріха і всього, що до нього призводить. Зрештою, дотримування посту було дуже поширеним у спільноті перших християн.
Отці Церкви також говорять про силу посту як засобу захисту від гріха, придушення бажань «старого Адама», тобто людини, ураженої знаком гріха, і розчищення в серцях віруючих шляху до Бога. Цю практику також підхоплювали святі всіх часів і народів та заохочували кожного дотримуватися її. Святий Петро Хризолог писав: «Душею молитви є піст, а життям посту – милосердя. Той, хто молиться, нехай постить, а хто постить, нехай творить діла милосердя, нехай вислуховує того хто просить і хоче бути вислуханим. У такий спосіб він відкриє для себе вуха Бога, який ніколи не закривається на голос того, хто просить».
Отже, через піст та молитву ми дозволяємо Христу приходити і втамовувати найбільшу потребу, яку ми відчуваємо всередині нас: голод і спрагу за Богом. Ось чому під час Великого Посту я пропоную частіше практикувати добровільне, як індивідуальне, так і спільне, самообмеження від їжі та від пристрастей та більшою мірою присвячувати себе слуханню Слова Божого, молитві та ділам милосердя. Нехай піст послужить кожній сім`ї та кожній християнській спільноті для того, щоб відкинути все, що відволікає дух, і поглибити те, що живить душу і відкриває її для любові до Бога і ближнього. Заохочую Вас до інтенсивнішої молитви, частішої та активнішої участі в таїнствах примирення та в Євхаристії, передусім у недільній Святій Месі.
Закликаю вас приходити на парафіяльні реколекції та традиційні великопісні богослужіння, гуртуватися у храмі на Хресній дорозі та Гірких Жалях.
Робіть це з особливою ревністю тепер, коли сьогодення переповнене невпевненістю і страхом. Таким є час війни. Довкола нас є багато людських трагедій і неможливо пройти повз них без емоцій та переживань, але незважаючи на те, намагаймося добре переживати кожен дарований нам Богом день.
Час Великого Посту відкриває нам надію на переміну, тим більше, що ми переживаємо Ювілейний Рік, який приносить з собою благодать відродження. Тому в благословенному часі, коли Бог нагадує нам про те, що для нас справді є важливим, потребуємо відкритися на нове світло правди, нове життя і заново запросити Христа в наші серця, тобто в наше повсякденне життя.
Цей Великий Піст у Ювілейному Році повинен бути наповнений надією, вираженою не лише на словах, а надією, що має конкретний вимір і ґрунтується на видимому знаку, який виражається у трьох вимірах: щоденній молитві про надію, турботі про те, щоб жити у стані освячуючої благодаті, і, нарешті, у свідченні християнського життя для самих себе та інших. Коли ми забуваємо про ці три виміри і важливість надії, ми фактично забуваємо Бога.
Возлюблені у Христі Брати і Сестри!
У нашій Архідієцезії ми переживаємо ще один важливий ювілей, а саме 650-ту річницю заснування нашої Митрополії. Її витоки пов`язані з містом Галичем, яке було першою єпископською столицею католицької церкви латинського обряду на території сучасної України.
У цей ювілей ми згадуємо час, коли століття тому прийшли місіонери і принесли хрест – знак спасіння, під яким проголошували правду про Бога, що створив світ, встановив закон, укладений у Десяти Божих Заповідях, і послав свого Сина, щоб здійснити діло відкуплення. Згадуємо часи, коли сповідники Христа розповідали людям, які тут мешкали, як треба жити, щоб вчення Євангелія було серед них живим. Тоді вони повчали про необхідність Хрещення, щоб стати віруючим у Христа, і пояснювали, що хрест, хоч і є знаком смерті, насправді є теж знаком перемоги правди, яка з дня Воскресіння живе, бо живе Ісус Христос.
І так само, як єрусалимська горниця після П`ятидесятниці стала місцем навчання для перших християн, так і ця земля потребувала своєї горниці, звідки б виходило вчення віри. Тому було встановлено єпископа і катедру – знаки, що об`єднує віруючих навколо Ісуса Христа, Найвищого і Предвічного Священника.
Для нашої землі першим місцем, де почалася історія сьогоднішньої Львівської Архідієцезії, був Галич. А ми є спадкоємцями та учасниками цієї історії. Сьогодні, коли ми святкуємо ювілей шістсот п`ятдесятиріччя заснування структур нашої Митрополії, ми насправді святкуємо набагато довший період часу, коли сюди вперше прибули місіонери, переважно францисканці та домініканці. Їхню справу проголошення Царства Божого можна вважати фундаментом нашої Церкви. Результатом їхньої ревної місіонерської праці стало створення Галицької митрополії, а її першими єпископами були священники францисканського ордену на чолі з Блаженним Яковом Стрепою.
Тож дякуймо Богові за історію Львівської (Галицької) Митрополії та за людей, які відіграли в ній важливу роль, за те, що сьогодні ми можемо згадувати покоління єпископів, священників, богопосвячених осіб та численних вірних.
Сьогодні ми також висловлюємо подяку Богові за те, що належимо до Церкви. Це великий дар. Разом з тим пам`ятаймо, що на нас лежить велика відповідальність бути вірогідними свідками Євангелія. Від нашого свідчення залежить розвиток євангелізаційної справи. Якщо ми будемо світлом для світу, ми самі прийдемо до Христа і приведемо до Нього інших. І так наше життя буде відображати, що Господь є Дорогою, Істиною і Життям, а слова Святого Йоана Павла ІІ, сказані ним у Львові: «Duc in altum – “Виплинь на глибину”, дозволять продовжувати історію, розпочату століттями тому.
Дорогі Брати і Сестри!
У часі особливо важливого подвійного ювілею зробімо добрі ювілейні та великопісні постанови. Як «Паломники надії», залишаймо сліди нашого доброго життя у вчинках прощення одне одному образ, взаємній молитві та підтримці добрим словом. Очищуймо своє життя від гріхів, щоб завдяки Божій благодаті ми мали силу ставати святими у звичайних справах, виражених у любові до Бога, до ближніх і до самих себе.
На великопісну турботу про духовне і дочасне життя благословляю всіх вас від щирого серця: «В ім`я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.»
Львів, 5 березня 2025 року
+ Мечислав Мокшицький
Львівський Римсько-Католицький Митрополит
