У ніч з 22 на 23 лютого у Всеукраїнському санктуарії Матері Божої Бердичівської відбулось нічне чування. 250 паломників з різних куточків України прибули, щоби єднаючись у молитві ревно просити про мир в Україні, за захисників та у власних намірах. Спеціальним гостем чування був єпископ Микола Лучок ОР.
«О Маріє, наша Мати, стежками світу з нами йди». Вся програма перепліталася мелодійними піснеспівами до Діви Марії. Ця ніч чування у Базиліці Меншій в Бердичеві розпочала серію молитовних чувань під назвою «Чотири пори року з Марією». З огляду на третю річницю повномасштабного вторгнення Росії, яка припадає на 24 лютого, босі кармеліти обрали темою першої ночі чування тему «Марія вчить нас довіряти». «Сподіваємося, що нічні чування, які сьогодні розпочинаємо у Бердичеві стануть традицією. Мінімум чотири рази на рік будемо тут зустрічатися, молитися в наших намірах», – зазначив у впровадженні о. Юзеф Кухарчик OCD.
«Мати Святая, Царице наша, веди нас». Під час чування босі кармеліти сягнули початків своєї присутності у Бердичеві, розповідаючи про чудесну Божу інтервенцію в життя Київського воєводи Януша Тишкевича (XVII ст). Перебуваючи у турецькому полоні, він уві сні побачив покійну матір, яка сказала, що він збудує непереможну фортецю-твердиню, а потім побачив не знаних йому монахів, які молилися про його звільнення. Повіривши у сон, Януш Тишкевич після звільнення з полону збудував на славу Пресвятої Діви Марії та для монахів, яких бачив уві сні, храм у Бердичеві. Таким чином тут почалася історія босих кармелітів.
«До Твого Сина іти бажаєм, в руках розарій ми тримаєм». Ніч молитви перепліталась Розарієм. Радісна частина Розарію була пов’язана з роздумами над біблійними фрагментами, що мали на меті відкрити «віконечко» у щоденне життя Богородиці, Її відносини з Богом та ближніми. Червоною ниткою через ці роздуми проходила довіра до Бога та ближнього. Як можемо від Марії вчитися довіри до Бога, до наших ближніх, до України як держави та до Церкви? Після кожного десятка Розарію охочі ділилися свідченнями про це.
Наблизитись до Господа можна також і через відкинення та відречення від зла, від диявола. Конференції під час ночі чування мали на меті через 5 ключів звільнення допомогти кожному учаснику розірвати кайдани зла через визнання своєї гріховності, відкинення, непробачення, страху. Одним із важливих моментів молитви стала мить визнання Ісуса Христа своїм Господом.
«Маріє, Ти – до Сина стежка. В Тобі є сила, мир, утіха». Спеціальним гостем чування став ординарій Мукачівський єпископ Микола Лучок ОР. У конференції на початку чування він наблизив постать Діви Марії, як тієї, яка вчить нас довіряти.
«Ми розуміємо один одного з півслова, із вздоху, нам не потрібно говорити, що таке страждання. Ми стільки вже пережили. У цьому ми єднаємося з Марією. Сьогодні хочу згадати про два таких моменти з Її життя. Перше – це Благовіщення. Цей образ допомагає нам зрозуміти Марію, яка довіряє Богу і вчить нас цього. А другий образ – це Марія, яка стоїть під хрестом Свого Сина, бачить Його дорогу та співстраждає з Ним».
Архангел Гавриїл, який приходить до Марії – це одна з важливих рис Бога. Він промовляє до нас. Ми маємо бути відкриті, бо Він завжди промовляє, навіть коли здається, що мовчить. Дуже важливо почути, що Він говорить до мене особисто. Бог звертається особисто, знає кожного з нас. Питання: чи я це визнаю? Чому це важливо? Бо це питання: чи я творю простір, щоби почути, що Бог говорить до мене. Марія – молода жінка, яка створила простір, щоби Архангел увійшов до Неї. Що значить «благодаті повна»? Це серце відкрите на Бога, на особисте звернення Божого Слова. Це можливо, коли маємо довіру до Божого Слова. Це одна з найважливіших рис Марії.
Продовжуючи роздуми, єпископ запитав, чи я є людиною, через яку Бог благословляє цей світ? Чи я є тим начинням, що чує Слово Боже, довіряє Йому і відповідає на це слово: Так! Щоби довіряти Богові потрібно повірити, що Бог діє, промовляє і приходить до мене.
Довіра вибудовується на розумінні. Розумінні того, що молитва має свою цінність, що нічне чування – це простір, де Бог може діяти в мені, як в Марії.
«Коли ми слухаємо Духа Святого, говоримо те, що говорить нам Господь, досвідчуємо Бога і Його дію, присутність, тоді хочемо Його прославляти і величати, навіть посеред страждань. Тому що присутність Божа і радість з Його присутності – більші, ніж ті страждання, які ми досвідчуємо. Подивіться, наскільки сильний Ісус на Хресній дорозі. Він ще інших закликає не плакати над Ним, переглядається з Мамою і йде далі. Довіра має свою опору на досвіді. Тому цей досвід як тут Бог діє, як Марія допомагає нам відкритися на Слово і Духа Святого – цей досвід в моєму житті зміцнює довіру. Я знаю, що витриваю. Дуже важливо для нас – це зміцнення в довірі, надії. Довіра – це не одноразовий акт, це спосіб життя. Я довіряю Тобі! Кожен подих може бути актом довіри. Я довіряю Тобі! Я боюсь, але довіряю Тобі! Довіряю Тобі, що Ти даш мені відповідну силу. Про це просімо Марію. Особливо дивлячись на Неї, Яка не втратила довіру в Божі обітниці, отримала всю силу, щоб пройти всі гарні та важкі миті у Її житті. Щоб Вона випросила для нас благодать, щоб ми були відкритими на те, що Бог говоритиме до нас, щоби ми були начиннями для Божої благодаті».
«Будь нам надія, посеред ночі веди нас». Особливим моментом молитви став Розарій із запаленими свічками навколо храму. У темряві холодної ночі із маленьким вогником у руках, йдучи за хрестом, кожен міг себе відчути паломником надії. Саме у цьому контексті лунали роздуми над таємницями Розарію. «Маріє, під Твій захист прибігаємо. Паломники надії в численних санктуаріях по всьому світу утворюють Марійну організацію об’єднаних націй. Просимо, опікуйся Церквою Сина Твого і випроси вірність духовенству та всім віруючим. Сьогодні у храмах так багато порожніх місць. У раніше християнських країнах, а також на нашій землі, є багато дітей і молоді, які не знають Тебе, Ісусе. Ми знаємо, що Ти хочеш пригорнути їх до свого серця, що Ти хочеш, щоб хтось показав їм красу життя в надії на небо, яке починається вже тут, коли ми йдемо Твоїми слідами, не прагнучи задовольнити власний егоїзм. Допоможи нам, паломникам надії, нести надію тим, кого зустрічаємо на наших щоденних дорогах», – лунало у роздумах.
Для країни, яка переживає війну дуже чутливим стає слово «ворог». Боже провидіння так все поукладало, що на Месі, яка відбулася опівночі, Євангеліє нагадало слова Ісуса про любов до ворогів та важливість благословення тих, хто нас проклинає. На цьому у проповіді також зосередив увагу єпископ Микола Лучок. «У нас є лише дві опції: або я люблю ворога, або я його ненавиджу. Якщо будемо мститися, тоді нашим девізом буде злом за зло. Ісус говорить: «чиніть цій людині добро». Це значить – я бажаю цій людині навернення. Якщо подивитися глибоко в природу ворога, то це поневолена бісами людина. Коли я ненавиджу ворога – потрапляю на той же демонічний гачок». Коли бажаємо людині пекла, то стаємо знаряддями демона через ненависть, яка закрадається до серця. Єпископ нагадав, що любов до ворога у першу чергу потрібна нам. Бо коли я когось ненавиджу, я закритий на Бога. Благословляти ворога – це дар Христа Воскреслого. «Брати і сестри, просімо про цей дар для себе, щоби ми його якнайглибше збагнули. Щоби ми досвдічували цю силу і свободу, яку нам приніс Ісус, що ми вміємо любити так, як любив Христос», – підсумував проповідник.
Завершенням ночі чування стала можливість прийняти Святий Скапулярій, як символ відданості і наслідування Діви Марії, та молитва прослави.
Наступна така ніч чування запланована на 19-20 липня під гаслом «Марія вчить нас пробачати».
Фото: Мукачівська дієцезія, Босі кармеліти в Україні
