Цього року в Україні ми вперше відзначали Тиждень богопосвяченого життя. З цієї нагоди в м. Бориспіль в парафії Преображення Господнього відбулися різні події та заходи. В цій парафії вже протягом багатьох років служать два згромадження: Отців Францисканців Конвентуальних та Сестер Служниць Святого Духа.
На початку тижня, 4 лютого, традиційно отці та сестри взяли участь в зустрічі для богопосвячених осіб в катеральному соборі св. Олександра, де могли спільно помолитись з єпископом ординарієм Віталієм Кривицьким та представниками інших згромаженнь нашої Київсько-Житомирської Дієцезії.
У середу, 5 лютого, після вечірньої Меси, була адорація Пресвятих Дарів з молитвою за богопосвячених осіб, та роздумами, яку приготували парафіяни та Францисканський Орден Світських. Також разом всі молилися про дар нових покликань, особливо з української землі.
7 січня, в п’ятницю, відбулася зустріч парафіян з отцями францисканцями та Сестрами Служницями Святого Духа. Зустріч мала на меті наблизити вірним реалії богопосвяченого життя та розвіяти деякі стереотипи. В спокійній та довірливій атмосфері парафіяни могли запитати своїх душпастирів різні запитання, які їх цікавили про покликання, про спільнотне життя, про радощі та виклики, які зустрічають на своїй дорозі отці та сестри.
В цьому часі до м. Бориспіль прибув Хрест Миру, який мандрує містами України. Це є Позолочене Розп’яття, скульптура Христа в натуральну величину, вагою в одну тону, виготовлена з 20 000 уламків артилерійських снарядів, зібраних з полів боїв на території нашої Батьківщини. Кожен уламок, недоторканий і незмінний, утворює тіло, спустошене війною, але позолочене чистим 24-каратним золотом. Інсталяція виготовлена американським та українськими художниками та скульпторами.
Тож, отці та сестри, разом з вірними, прийшли до Хреста, щоб помолитися про мир та перемогу для України, щоб дійсно «мечі були перековані на серпи», так як уламки зброї були перероблені в цю інсталяцію Хреста Господнього.
І хоч це був досить насичений тиждень, але він був дуже багатозначним та вимовним, тому що богопосвячене життя не є відірване, відокремлене від світу, від його реалій, але будучи в світі, воно є свідоцтвом Божої любові та Його присутності в нашій щоденності.
Текст і фото: с. Тетяна Богославець SSpS
