Кожну останню неділю місяця у Познані відбуваються зустрічі української спільноти. Це нагода не лише для спільної молитви, духовного збагачення, а й спілкування для тих, чия життєва історія пов’язана з Україною. Остання така зустріч відбулася 26 січня 2025 року.
На зустрічі приходять не лише місцеві католики. Останнім часом, з благословення ректора Вищої духовної семінарії місіонерів облатів в Обрі, на зустрічі приїздять семінаристи.
Такі зустрічі української спільноти у Познані почалися ще у 2015 році. Тоді з Обри до Познаня приїздив о. Бернард Фельчиковський ОМІ з семінаристом Вадимом Дорошем ОМІ. Меси відбувалися щонеділі. Згодом опікувався спільнотою о. Вальдемар Мейка ОМІ. Від грудня 2024 року до парафії на зустрічі приїздить о. Войчех Сурувка ОР, який певний час служив в Україні.
Молитовна програма, цієї неділі, розпочалась адорацією Пресвятих Дарів та молитвою на розарії в намірі справедливого миру в Україні. Проводив молитву семінарист Іван Дем’яненко ОМІ. Для нього такі зустрічі є великою підтримкою, адже будучи за кордоном можна зустрітися з земляками. «Для мене ці зустрічі в Познані дуже важливі, тому що я можу молитися і бути на Службі Божій, де лунає рідна мова. Зустрітися зі спільнотою, порозмовляти українською», – підкреслює Іван.
Разом із Іваном та трьома іншими семінаристами приїхав поляк Войчех Вільчек ОМІ. «Я почав відвідувати ці Меси українською з простої цікавості до мови, а тепер я тут через спільноту, що там існує. Той факт, що я не українець і навіть ніколи не був в Україні, не змушує мене відчувати себе чужим, тому що люди у цій спільноті дуже відкриті», – розповідає Войчех.
Семінарист Норберт Ябко ОМІ своїм співом прикрашав молитву під час адорації Пресвятих Дарів. У музичному супроводі також допомагають і члени спільноти. Під час Святої Меси спів вела Олеся Авраменко, додаючи молитві особливого духовного настрою.
Семінарист Норберт кілька років тому був на річному стажуванні в Україні, а сьогодні для нього такі зустрічі стали можливістю зустрітися з людьми, які опинилися в Польщі через війну в Україні, стати для них підтримкою. «Відвідую ці Меси саме тому, що хочу доторкатися до культури та людей, з якими легко відкриватися. Крім того, це також гарна можливість зустрітися з тими, хто опинився в Польщі через війну в Україні. Це можливість будувати спільноту з тими, хто несе на собі переживання цієї ситуації безпосередньо. Окрім того, хочу мати контакт з українською мовою, щоб не забути її», – розповідає Норберт.
Центральним моментом зустрічі стала Свята Меса, яку очолив отець Войчех Сурувка ОР. У своїй проповіді він наголосив на важливості Божого Слова у житті кожного християнина та його здатності змінювати серця.
«Служба українською мовою об’єднує людей із різних частин України, які шукають «атмосферу дому» тут, у Познані. Вони прагнуть молитися рідною мовою у спільноті. Адже є щось, що нас єднає: культура, радість або ж переживання. Мене неабияк зворушують слова і мелодії пісень, котрі маю нагоду заспівати лише тут. А найдивовижніше те, що Ісус Христос звертається до нас, говорячи нашою мовою», – розповіла Марія Завадська.
Після євхаристійного столу спільнота зібралася за братерською агапою, яка стала продовженням радісної зустрічі. Цінною стала присутність настоятеля парафії св. Роха отця Пьотра Ґарстецького.
Жваве спілкування, радісна атмосфера та традиційний семінарійний коржик зробили зустріч ще теплішою. Наприкінці було заплановано дати наступних зустрічей аж до Великодня, щоб і надалі разом зростати у вірі та братерстві.
Цієї неділі у парафії св. Роха був Сергій Аліксійчук, який вже 8 років приходить на спільну молитву та зустрічі українців у Познані. Він розповів, що ці зустрічі стали важливою частиною його духовного та культурного життя. «У цій спільноті відчувається справжнє єднання, підтримка і тепло, які допомагають зберігати ідентичність далеко від Батьківщини. На таких зустрічах я познайомився з людьми, які стали моїми близькими друзями, і відчув, наскільки велике значення має спільна віра. Літургія, пісні та читання Слова Божого повертають у часи юності, коли формувалася моя духовність у рідній парафії серед друзів. Спільнота також підтримує новоприбулих, допомагає їм адаптуватися і знайти своє місце», – розповідає Сергій Аліксійчук.
Підсумовуючи, він зазначив, що такі зустрічі стали нагодою святкувати разом великі церковні свята, ділитися радістю, переживаннями, зберігати та передавати українські традиції. «Спільнота стала місцем, де можна відчути свою українську католицьку автентичність і приналежність до єдиної вселенської Церкви», – підкреслив Сергій.
Детальніше про зустрічі та діяльність спільноти можна дізнатися на сторінці Українці – католики в Познані (Ukraińcy – katolicy w Poznaniu)
