У вівторок, 28 січня, у костелі св. Миколая в Києві відбулася пресконференція, що мала на меті представити актуальну інформацію у справі передачі святині у повноцінне користування релігійній громаді римо-католиків.
Пресконференція, яку модерував настоятель парафії о. Павло Вишковський ОМІ, розпочалася молитвою та співом духовного гімну України «Боже Великий, Єдиний».
Перший голова парафіяльної спільноти, вислужений парафіянин Францішек Гідзіль розповів, що він належить до цієї парафії з 1991 року. Відтоді він є свідком того, як представники влади нехтують своїми обіцянками повернути святиню вірянам. Попри свій поважний вік, Францішек постійно активно допомагає парафії, а у непростий час початку повномасштабного вторгнення він долучався до формування та підготовки гуманітарних вантажів для постраждалих від окупації.
Корінна киянка, римо-католичка, професійна музикантка та органістка парафії св. Миколая (з 1992 року) Ольга Бондарева підкреслила, що храм — це Божий дім, і він має належати парафіянам, які несуть відповідальність за цю святиню. Вона наголосила та навела кілька прикладів того, що у складні для парафії часи, чи то після обстрілу 20 грудня 2024 року, зовсім не відчувається зацікавленість та немає допомоги від Будинку органної музики. Органістка розповіла, що у важкий час війни храм став осередком порятунку, підтримки, допомоги, любові. Молитва у храмі та служіння у парафії допомогли їй не впадати у великий розпач. «Наш костел має бути переданий віруючим, бо це місце у центрі міста, де кожен може знайти порятунок для душі. Його треба довести до ладу», — підсумувала Ольга Бондарева.
Молода парафіянка, волонтерка, юристка Марія-Тереза Шибанова розповіла, що після обстрілу Києва 20 грудня 2024 року багато людей з усієї України писали їй та цікавилися станом костелу св. Миколая. Крім того, за тиждень після обстрілу, коли було прибирання у храмі, багато киян, які навіть не були віруючими католиками, відгукнулися та пропонували допомогу.
Розповідаючи про збір підписів під петицією, Марія-Тереза зазначила, що було багато труднощів із самим процесом підписання на сайті. До цієї справи також долучилися представники світу культури та суспільні діячі. «Це знак того, що справа повернення костелу — це не лише справа римо-католиків. Це важливо для суспільства», — підкреслила парафіянка.
Киянин, керівник ГС «Український інженерний легіон» Олександр Скоріков після обстрілу 20 грудня звернувся до настоятеля парафії з пропозицією допомогти у відновленні святині, зокрема вітражів. «Коли зараз йде війна, мова не лише про землю, а й про душі людей та національні святині. Стан історичних пам’яток — це індикатор діяльності або бездіяльності структур. Як бачимо, стан цього костелу є індикатором ставлення адміністрації. Я дуже радий, що рішенням суду храм передали парафії, у якої лежить серце до цієї справи. Щоби робити зміни, має бути власник, який зацікавлений у них», — зазначив Скоріков. Далі він розповів про конкретні практичні кроки, які вже зроблені ним у співпраці з експертами задля відновлення рози та інших частин храму.
Експертка з юридичних питань Олена Доненко зазначила, що звернення парафіяльної спільноти до суду стало послідовним адекватним кроком до вирішення ситуації, коли бездіяльність влади триває десятиліттями. Вона підкреслила, що у ситуації з костелом св. Миколая важливо розуміти два поняття, якими іноді можуть маніпулювати: використання приміщень та користування приміщеннями. Якщо йдеться про використання приміщень, то парафіяльна спільнота зараз їх використовує: тут відбуваються молебні, зустрічі, душпастирство. А поняття «користування» — це статус, який закріплений у законі та дозволяє парафії самостійно вирішувати питання проведення богослужінь, молебнів, прибирань та інших речей, що пов’язані з парафіяльним життям. Ці два поняття є співзвучними, але не тотожними. «Рішення суду стосувалося саме набуття статусу користувача. Ми розуміємо, що це рішення є лише проміжним кроком, тож ми не зупинимося», — зазначила експертка.
На запитання журналістів, чому суд відбувався саме у Дніпрі, адже справа стосується київського костелу, Олена Доненко відповіла, що на це було кілька причин. Позивач має право обирати, до якого суду звертатися. На думку парафіяльної спільноти, саме звернення до суду у Дніпрі було правильним вибором. Адміністративний суд у Києві зараз реформується, і засновується новий адміністративний суд. Через це система перевантажена справами, і існувало побоювання, що позов довго буде чекати на розгляд. Суд у Дніпрі також прийняв рішення щодо повернення костелу вірянам у Дніпрі, тож київські парафіяни побачили у цьому добрий знак. Крім того, за словами Олени, був суб’єктивний страх перед можливим тиском опонентів у справі на київський суд.
Ще одне питання журналістів стосувалося термінів та процедури передачі костелу вірянам, що мало би стати виконанням рішення суду.
Олена Доненко розповіла, що зараз Мінкульту залишається зробити лише один крок — передати храм парафії. Рішення винесене, але відповідно до законодавства має набрати законної сили. На це передбачено 30 днів з моменту ухвалення рішення, якщо Міністерство не подасть апеляції. Тоді рішення набере чинності після апеляційного суду. Врешті-решт, у відповідній документації реєстру має бути внесено, що парафія має право постійного користування спорудою. Це і стане виконанням рішення суду та завершенням боротьби за справедливість в Україні.
На завершення пресконференції настоятель парафії заохотив присутніх до молитви «Отче наш» у намірі повернення храму.
