Як відомо, 7 січня у Лос-Анджелесі розпочалися руйнівні пожежі, які дехто коментує як кару Божу та наводить приклад з церемонії кінопремії «Золотий глобус». Домініканець отець Петро Балог коментує ці думки на своїй сторінці у фейсбуці.
Десь так і підозрював, що більшість коментаторів і інтерпретаторів теперішніх пожеж у Лос-Анджелесі, які узріли там «караючу руку Божу» за «богохульство» – це люди перш за все і на жаль ще з язичницьким мисленням («карма, відплата, помста»), у духовному світі яких все чорно-біле і діє за принципом язичницької ретрибуції: згрішив, зневажив, висміяв – ось тобі чи всім вам за компанію грім з неба від Бога-Зевса, знищення, хвороба, пошесть, смерть… Ти побожний, вірний, святий – ось тобі щедре благословення. Перші християнські мученики могли б довго роздумувати (і посміятися) над цією схемою.
А крім того, зазвичай приводяться при цій нагоді різні старозавітні цитати чи історії (і ті часто вирвані з контексту, передусім історично-біблійного), так як би Нового Завіту з його образом Бога у природі не існувало. І тому виходить у таких чорно-білих схемах карикатура Бога, а не Його справжні наміри і властивості. З’являється при цій нагоді привід для тих, що сумніваються у вірі чи у невіруючих ще більше утвердитися в своїх сумнівах і у своїй невірі.
Власне, цитата, яку часто приводять (знову зі Старого Завіту, з Книги Йова 13, 9), що «Бог не дозволить над собою насміхатися», і що потім у Новому Завіті цитує Апостол Павло в Посланні до Галатів (Гал 6, 7) у контексті «що сіє людина, те і пожне» (у вічності звичайно!), то в устах Йова ці слова означають «фальшиво говорити про Бога», як це робили друзі Йова, який власне страждав, а його друзі твердили, що це йому за гріхи (схема ретрибуції). Йов натомість говорить, що таке мислення – це «висміювання Бога», а «Бога висміяти неможливо».
У Павла натомість загальний контекст такий, що ми тоді насміхаємося над Богом, якщо вихваляємося духом, який Він нам дав, наприклад, називаючи себе «духовними», але замість того, щоб дозволити Йому діяти в нас, ми замикаємось і противимося Йому…
Власне, такі і подібні схеми, які ширять тут і там з приводу ніби то «кари Божої вогнем за глузування» (так, як би Бог був емоційно-незрівноваженою людиною, що невпинно ображається, а не люблячим Отцем, якому дорогі всі Його діти, і праведні і грішні), ось таке примітивне мислення і є глузуванням з Бога, нашого Небесного Отця.
