У віці 93 років у лікарні міста Нагасакі 3 січня помер Сіґемі Фукагорі – японський католик, який пережив атомне бомбардування цього міста в серпні 1945 року і згодом став активістом антивоєнного руху.
Про це пише CNA.
Його похорон відбувся 6 січня в місцевому соборі Непорочного Зачаття, відомому як Уракамі. Він був відданим парафіянином цього храму, майже повністю зруйнованого внаслідок ядерного вибуху 9 серпня 1945 року (епіцентр вибуху знаходився лише за 500 метрів від собору). Фукагорі доклав зусиль до відновлення собору у 1959 році. Останнім часом він разом з іншими парафіянами збирав кошти на новий дзвін для собору замість знищеного під час вибуху. Протягом більшої частини свого життя родина Фукагорі щодня брала участь у Святій Месі у відновленому храмі.
На момент бомбардування йому було лише 14 років. Тоді він працював на верфі за кілька кілометрів від епіцентру і довгі роки нікому не розповідав про свій досвід. Випадкова зустріч із жертвою бомбардування іспанської Герніки 1937 року допомогла йому відкритися до діяльності, спрямованої на ліквідацію ядерної зброї, і співпраці з миротворчими організаціями. Одна з таких організацій – «Ніхон Хіданкьо» – отримала 10 грудня 2024 року Нобелівську премію миру.
Фукагорі зустрівся з Папою Франциском і вручив йому вінок із квітів від імені цих організацій під час візиту Папи до Нагасакі 29 листопада 2019 року в рамках його подорожі до Японії.
В інтерв’ю державному радіо і телебаченню NHK він зізнався: «У день, коли впала бомба, я почув крик про допомогу. Коли підійшов і простягнув руку, шкіра цієї людини розтанула. Я досі пам’ятаю це відчуття». Він часто виступав перед студентами, сподіваючись, що вони переймуть у нього те, що він називав «естафетою миру», маючи на увазі свою миротворчу діяльність.
У 2020 році під час церемонії в Парку миру, присвяченої пам’яті про вибух у Нагасакі, він сказав: «Я рішуче налаштований передати наше послання, щоб Нагасакі стало останнім місцем, на яке коли-небудь скинули атомну бомбу». Він також додав: «Наслідки такого вибуху – це не лише той момент, це страждання, яке триває досі (…) Люди слабкі, і тому ми маємо схильність до жадібності. Але жадібність і егоїзм не приносять миру».
