19 грудня 2024 року відбулася облаткова зустріч ординарія єпископа Віталія Кривицького SDB з семінаристами, які навчаються у семінаріях Київсько-Житомирської дієцезії.
Про це повідомляє Київсько-Житомирська дієцезія.
Зустріч пройшла у київській дієцезіяльній Місійній семінарії Redemptoris Mater, однак у ній взяли участь також і студенти Вищої духовної семінарії Пресвятого Серця Ісуса у Ворзелі. Згідно з добрим братнім звичаєм, щороку семінарії по черзі приймають у себе гостей, єднаючи під одним дахом усіх майбутніх священників, які навчаються у дієцезії.
У своїй промові єпископ, зокрема, торкнувся проблеми вибору і тієї ролі, яку Бог відіграє у наших власних задумах, посилаючись на євангельський приклад св. Йосифа, Обручника Марії.
«У певний момент Йосиф задумав щось інше, ніж було у Божих планах, — нагадав єпископ. — І тоді у справу втрутився Господь, щоб її підкоригувати згідно зі своїм задумом. Йосиф хотів відступити, перекласти відповідальність на інших, але Божа воля полягала в іншому. Бог втрутився, але Йосиф дозволив Йому себе виправити, дав Господу себе провадити, щоб у Святій Родині народився Ісус».
Єпископ нагадав, що у Євангелії ми бачимо не один такий епізод, коли у відповідальний момент Господь через своїх посланників втручається у рішення святого Йосифа — і той зі смиренням праведника приймає Божу волю. За його словами, це чудовий приклад для кожного майбутнього священника.
«Семінарія — це «лабораторія покликань», — підкреслив єпископ. — Тут відбувається формація людей, які своїм життям свідчать про Ісуса і, подібно до святого Йосифа, мають завжди бути відкриті до Божого коригування, якщо це потрібно».
З огляду на характер облаткової зустрічі як братнього ділення словом і хлібом, єпископ Віталій також звернув увагу на такий життєво важливий елемент служіння Богові і ближнім як спілкування.
«Ми постійно мусимо вчитися культури спілкування, — наголосив ординарій. — Спілкування — це абсолютно необхідна річ, і починати слід не зі спілкування одне з одним, а зі спілкування з Господом. Якщо «там» ми вибудуємо здорові стосунки, то так воно буде й «тут», у наших людських стосунках. Буває так, що людина має одного-двох друзів, чудово з ними спілкується, але не здатна до спілкування поза межами своєї «бульбашки». Тому я дуже тішуся, що наші семінарійні спільноти мають такі моменти спілкування одна з одною, бо саме у спілкуванні полягає істинна мета цих зустрічей. Я радий, що це спілкування продовжується через Слово Боже — але разом, у спільноті, як Церква».
Єпископ Віталій також заохотив присутніх до того, щоб спілкування у дусі братерства стало для них не винятковою подією, а нормою повсякденного життя: «Не потрібно чекати вігілійної вечері, щоб підійти до брата, простягнути йому руку і поділитися облаткою. Цього варто шукати і в інших моментах нашого життя, бо спілкування — необхідна і невід’ємна його частина. Це не формальність; це і є саме життя.
Хочу побажати всім нам, щоб ми кожного дня провадили здоровий діалог, — підсумував єпископ. — Навіть — і особливо — у поточний час постійної напруженості, коли кожен кинутий «сірник» так легко займається. Бажаю вам, щоб до вашої формації як священників належала також і формація правильного спілкування — через призму Христа, який «фільтруватиме» ваші слова, підказуючи, що варто, і чого не варто казати. Нехай Господь пошле нам Святого Духа, який керуватиме нашими задумами та ідеями, і нехай такі зустрічі допомагають нам завжди мати з собою брата у Христі, брата у священстві, завжди готового прийти на допомогу».
Зустріч традиційно завершилася агапою у теплій атмосфері, де семінаристи різних мали змогу краще пізнати один одного за спільним столом, а також отримали нагоду поспілкуватися зі своїм пастирем.
