У листі, надісланому учасникам літнього табору, організованого Апостольським вікаріатом Анатолії, Папа Франциск закликав молодь з різних християнських громад країни «завжди прямувати вперед з радістю і надією» і не падати духом перед обличчям труднощів.
Про це пише Vatican News.
Приблизно шістдесят молодих людей прибули до Трабзону, Туреччина, з різних громад Апостольського вікаріату Анатолії, щоб взяти участь у літньому таборі 2024, організованому від 10 до 15 серпня 2024 р. при храмі Святої Марії, де 5 лютого 2006 року був убитий о. Андреа Санторо. Вони зібралися, щоб разом пережити моменти роздумів, молитви та культурних заходів під проводом преосвященного Антуана Ілґіта, єпископа-помічника вікаріату, у супроводі ченців-маристів та капуцинів, а також черниць з Інституту Воплоченого Слова.
Папа Франциск висловив їм свою близькість у листі, заохочуючи їх «завжди прямувати вперед з радістю та надією» і присвятити себе «будуванню більш справедливого, більш братерського та прекраснішого світу». «Завжди добре бути разом, щоб молитися, пізнавати один одного і ділитися», – написав Святіший Отець. Для молоді послання Папи Франциска, яке єпископ Ілґіт переклав турецькою мовою, щоб зачитати всім учасникам зустрічі, стало несподіваним подарунком. У свою чергу юнаки та дівчата написали лист до Папи, який ієрарх постарається якнайшвидше передати. Про це він розповів в коментарі для ватиканських медіа.
«Після землетрусу Святіший Отець дуже цікавився Апостольським вікаріатом Анатолії і завжди хотів бути поінформованим про ситуацію, а також про нашу діяльність щодо молоді, молодих людей. Тому я повідомив його про цю зустріч, і він захотів написати кілька рядків, щоб підбадьорити молодь. Лист, який я переклав турецькою мовою і поділився з молоддю, справді надихнув увесь табір», – зазначив єпископ Антуан, додаючи:
«Молодь роздумувала над листом ще й тому, що знала, що по той бік Чорного моря розташована Україна і що там триває велика війна, а поруч, також недалеко від їхніх домівок, – Сирія, а також конфлікт у Газі. Ми роздумували про війну, про мир, також заохочені словами Святішого Отця. Врешті-решт, у синодальний спосіб, написали йому листа, якого я передам йому, як тільки матиму нагоду. Молоді люди були дуже раді отримати листа. Вони висловили свою радість, написавши, що прочитали його з великою вдячністю, що для них було великою честю і джерелом сили відчути його духовну близькість, і вони ввіряють себе його молитвам».
