Хто такі святі? Це наші «супутники в надії», «“старші” брати й сестри», це люди, які «ходили тими самими дорогами, що й ми, які пізнали наші труднощі й навіки живуть у Божих обіймах». Це «товариство», яке ми призиваємо під час молитви і яке є для нас цінним даром, що допомагає відкривати, що «християнське життя не є недосяжним ідеалом». Ці думки, якими Папа Франциск ділився з учасниками однієї із загальних аудієнцій 2017 року, стали натхненням для нової книги кардинала Марчелло Семераро, Префекта Дикастерії у справах визнання святих, що має назву «Супутники надії. Історії свідків, здатних бачити майбутнє».
Про це пише Vatican News.
Публікація, яку Ватиканське книжкове видавництво зробило в рамках приготування до Святого Року 2025, тема якого «Паломники надії», з’явилася у книгарнях на початку липня. Автор пропонує розповідь про життя та свідчення тих, кого можемо назвати гідними довір’я та світлими паломниками надії.
На сторінках книги зустрічаємо Бенедикта Жозефа Лабре, «шукача Бога на дорогах світу»; Дульсе Лопес Понтес, «двері надії для бідних»; Хосе Ґреґоріо Ернандеса Сіснероса, «місіонера надії»; Марґеріту з Чітта-ді-Кастелло, Нунціо Сульпріціо і Жозефіну Бахіту, «вбогих, які здатні збагатити багатьох»; Франсуа-Ксав’є Нґуєна Ван Туана, який пережив переслідування в дусі «школи надії»; сім’ю Ульмів, члени якої, «не знаючи того, приймали ангелів»; Мадлен Дельбрель, яка представляє «святість вулиці»; Франца Єґерштеттера, який в останньому листі до дружини перед мученицькою смертю, в «прощанні перед останньою дорогою», писав: «Серце Ісуса, Серце Марії і моє серце будуть з’єднані в одному серці на всю вічність» і, врешті, Йоана XXIII і Павла VI, «двох пророків Собору».
У цих постатях, пояснює кардинал Семераро, «можна розпізнати стиль християнської надії» для того, щоб «черпати приклади і заохочення». Це християни, які здебільшого жили в наш час. Серед них семеро чоловіків і жінок вже канонізовані, інші проголошені блаженними, а двоє ще прямують до прослави на вівтарях, але героїчне здійснення чеснот яких вже офіційно проголошене. «Виділяється присутність цілої сім’ї мучеників – підкреслює упорядник у вступі – Юзефа і Вікторії Ульмів з їхніми сімома дітьми. Папа згадав про них, коли промовляв до учасників конференції, організованої Дикастерією у справах святих. З цієї нагоди він не лише повторив, що наш час також має багато мучеників, але й розширив свій погляд на екуменічний вимір мучеництва».
«Здатність страждати заради істини є мірилом людяності, – писав Папа Бенедикт XVI в енцикліці Spe salvi (Надією спасенні), яку цитує кардинал Семераро. – Ця здатність страждати, однак, залежить від роду і міри надії, яку ми носимо в собі і на якій ми базуємося. Святі змогли пройти великий шлях людського буття так, як Христос пройшов його перед нами, бо були сповнені великої надії».
