Від 24 до 26 травня у Старому Скалаті, в чернечому домі Сестер Францисканок Служебниць Хреста відбулися кармелітські реколекції для хлопців.
Якщо подивитися в рубрику об’яв в католицьких ЗМІ, то можна побачити, скільки ініціатив пропонується для духовного розвитку – окремих людей, сімей, рухів, спільнот, молоді та дітей. Це інвестиція в майбутнє суспільства, змученого війною, зміцнення християнського ставлення у людей, які передадуть іншим надію, побудовану на Христі. Ми маємо постійну надію на припинення війни. Ми очікуємо, що загоєння ран, завданих війною, відбуватиметься на різних рівнях. Одним із них буде «духовне відновлення», і важливу роль у ньому відіграватимуть люди, які свідчать про перемогу нашого Спасителя над злом.
Кармелітські реколекції для юнаків є однією з багатьох таких пропозицій. Тому ще більша радість, що у них взяла участь група з дванадцяти учасників. Наймолодшому було 14 років, найстаршому – 23. Реколекції, як зазначив один із хлопців, є мініатюрою життя Церкви, а також мініатюрою самої Церкви в Україні. Більшість учасників реколекцій були з Бердичева, двоє з Кам’янця-Подільського та один зі Львова.
Гаслом цих днів були слова: «Господи, Ти моя скеля». Змістом конференції були такі питання, як: життя як дар і завдання, мужність ставати самостійним, розвиватися, боротися з гріхом, бути впевненим у допомозі Христа. Якщо говорити про програму, то аж важко повірити, що вона в так короткому часі включала стільки подій.
Реколекції розпочалися у п’ятницю, 24 травня, ввечері вступною конференцією та представленням учасників, потім Свята Меса, особиста молитва в тиші, а після вечері – молитва розарію за Україну. У суботу, 25 травня, ми розпочали з гімнастики у чудовому саду монастиря Сестер Францисканок Служебниць Хреста. Ми вибігли на пагорб над будинком, де прославляли і просили Бога в ранковій молитві. Після сніданку конференція в чарівній альтанці, час для особистих роздумів, Свята Меса з вражаючими співом хлопців та їхньою активною участю в літургії. Після обіду – футбол, потім ще одна конференція, адорація, вечеря, двогодинний фільм, ватра, розмова про фільм і вервиця вже о досить пізній 23 годині! Неділю ми розпочали з ранкової молитви та Святої Меси, а після сніданку під час розмови учасники ділилися своїми враженнями та думками. Наприкінці хлопці з великою радістю вправляли в рух дзвони в парафіяльному костелі. Досить великі дзвони, розташовані на окремо стоячій дзвіниці перед костелом, приводили в рух традиційним способом – за допомогою мотузок.
Все це відбувалося в гостинній атмосфері, яку створили сестри францисканки. Їхній будинок, як правило, є місцем терапії для дітей із вадами зору та їхніх родин. Для учасників реколекцій осередок монахинь став місцем досвіду, що Бог є другом нашого щоденного життя. Цю правду висловив під час розмови один із учасників. Завдяки реколекціям він зрозумів, що у молитві, у грі, у спільноті чи на самоті – наш Господь завжди є з нами!
Текст і фото: о. Рафал Мишковський OCD
