«Спроба ввести загальну заборону сурогатного материнства – це ініціатива не лише католиків, а велика битва нашої цивілізації», – зазначив представник Святого Престолу на міжнародній конференції, присвяченій цій темі. Хоча Папа закликав до заборони сурогатного материнства в цьогорічному зверненні до дипломатичного корпусу, для досягнення міжнародної заборони потрібен широкий фронт домовленостей.
Про це пише Vatican News.
Отець Мірослав Ваховський, заступник Секретаря у справах стосунків з державами, наголосив на необхідності бути відкритими до прагматичних альянсів. Він зазначив, що один лише Інтернет показує, наскільки великим є сьогодні ринок сурогатного материнства, а потенційним замовникам навіть пропонують післясвяткові знижки. Це вже говорить про те, наскільки дитина стала «товаром» у цій практиці.
Отець Ваховський зазначив, що сурогатне материнство є одним із проявів чужого для християнської цивілізації дуалізму, в якому гідність не охоплює всю людину, а отже і її дух, і тіло, біологію, а зарезервована лише за духовною сферою, а на практиці – за її волею. Таким чином, ціла низка практик, таких як зміна статі, евтаназія, аборт або екстракорпоральне запліднення, виправдовуються в ім’я гідності.
Священнослужитель зазначив, що саме штучне запліднення відкрило шлях до сурогатного материнства. З ним прийшла деперсоналізація людської особи, що суперечить гідності як дитини, так і її батьків. Людське продовження роду не є суто біологічним чи технічним актом, а завжди є частиною людських стосунків. Зачата дитина є чимось більшим, ніж продуктом намірів і дій батьків, вона не виробляється, а отримується. Тим часом у практиці ЕКЗ батьки зведені до ролі постачальників генетичного матеріалу, а ембріон у пробірці все частіше постає як об’єкт, річ, яку потрібно виробити: не когось, а щось. Фахівці мають забезпечити не лише його існування, але й якість, щоб він відповідав очікуванням замовників.
Сурогатне материнство з’являється як наступний крок на цьому шляху. Фізичне батьківство відокремлюється від соціального. «Це правда, – визнав о. Ваховський, – що таке відокремлення відбувається і у випадку усиновлення. Однак, що відрізняє ці два випадки, так це те, що у випадку усиновлення в центрі уваги є покинута дитина та її потреби, а вже потім беруться до уваги інтереси та прагнення усиновителів. З сурогатним материнством все навпаки: в першу чергу враховуються потреби майбутніх батьків, які хочуть реалізувати своє бажання мати дитину».
Сурогатне материнство сьогодні пропагується як частина так званої репродуктивної автономії. Однак замовчується той факт, що те, що має бути виявом автономії одних, виявляється ганебним здирництвом інших, починаючи від самої дитини, яка народжується «клаптиковою», без батька чи без матері, або ж змушена інтегрувати у свою біографію трьох-чотирьох батьків, деякі з яких залишаються анонімними. Крім того, не слід забувати, що сурогатне материнство часто розвивається на основі ринкових механізмів, які сприяють експлуатації жінок у важкій життєвій ситуації.
