22 березня у Кам’янці-Подільському вулицями Старого міста пройшла загальноміська міжконфесійна Хресна дорога за мир в Україні. Вже традиційно з 2005 року напередодні Пальмової Неділі за григоріанським календарем її організовує римсько-католицька дієцезія, запрошуючи взяти у ній участь представників місцевої Духовної Ради.
На початку єпископ Леон Дубравський OFM заохотив вірних роздумувати над стражданнями Христа та єднатися з терпінням цілого нашого народу, який вже 10 років переживає свою Голгофу. «Цей рік у Римсько-Католицькій Церкві проголошений Роком св. Архангела Михаїла, очільника небесних військ у боротьбі зі злом та сатаною. Ми дійсно стаємо свідками цієї невидимої боротьби між добром і злом на всіх рівнях нашого життя: військовому, моральному, суспільному і навіть через гріхи у наших церквах. «Коли за нас Бог, то хто проти нас? Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього? Хто оскаржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує», – закінчив пастир. Супроводжував Хресну дорогу спів молоді та хору кафедрального собору Св. Петра і Павла, а за порядком слідкували спільнота Лицарів Колумба.
У Хресній ході в взяли участь також правлячий єпископ Кам’янець-Подільської єпархії Української Греко-Католицької Церкви Іван Кулик і єпископ Кам’янець-Подільський та Новоушицький владика Герман Герман Семанчук, а також священники РКЦ, УГКЦ, ПЦУ та пастори Української Церкви Християн Віри Євангельської (п’ятидесятники), Євангельських Християн Баптистів та Християн Євангельської Віри.
Цього року як і минулого розважання були присвячені стражданням українського народу внаслідок російської агресії, а головним наміром була молитва про справедливий мир та закінчення війни в Україні.
У першому стоянні учасники згадали про ув’язнених у полоні українських військових та мирних жителів, зокрема греко-католицьких отців редемптористів Івана Левицького та Богдана Гелету, а слово до вірних виголосив єпископ УГКЦ Іван Кулик. Молодь, яка далі несла хрест молилася про всіх, хто загинув та стояв на Майдані, особливо Небесну Сотню, смертю яких 10 років розпочалася Голгофа нашого народу. Слово про це мав пастор Церкви ЄХБ «Вістка Миру» Олександр Чайка. Про поранених військовослужбовців роздумував у ІІІ стоянні єпископ ХЄВ, військовий капелан та пастор Церкви «Християнин» Олександр Вершигора. У четвертому стоянні хрест несли матері, особливо ті, які очікують з війни своїх дітей, щоби Господь дозволив їм зустріти живими.
Отець Юрій Матвейцов, настоятель парафії Св. Йоана Богослова Православної Церкви України на прикладі Симона Киринейського показував про подвиг сучасних волонтерів, які регулярно вирушають на фронт та збирають гуманітарну допомогу. «Це служіння змінило їх самих, бо в обличчі нужденних вони зустріли Бога, допомагаючи своєму ближньому нести хрест їхнього життя, вони допомагали самому Ісусу Христу. Допомагаючи їм, вони насправді врятували самих себе від прокляття егоїзму», – зазначив священник. У VI стоянні молилися за медичних працівників, які немов Вероніка витирають скривавлене обличчя українських воїнів, а хрест дали несли сестрам монахиням і богопосвяченим особам.
VII зупинка була біля Францисканського монастиря, який у радянські часи був в’язницею та катівнею НКВД. Секретар Духовної Ради пастор УЦХВЄ «Христа Спасителя» Сергій Чорнописький, який регулярно відвідує з гуманітарною допомогою зону бойових дій та постраждалі райони Півдня та Сходу України роздумував та молилися за всіх, хто втратив на війні своїх батьків, особливо за депортованих у Росію дітей, які стали заручниками людської жорстокості. «Єдиною їхньою провиною те, що вони українці і народилися на цій землі. У них намагаються забрати ім’я, минуле, їхню мову та гідність. Вони як в’язні концтаборів і як 80 років тому світ мовчки спостерігає, або намагається вдавати, що нічого не сталося». Далі хрест несли брати з Неокатехуменальних спільнот, а восьме розважання про скривджених жінок, які зазнали наруги від російських окупантів, читала сім’я Лицаря Колумба Богдана Шмігеля. Далі слово мав настоятель парафії св. Йосафата УГКЦ о. Ігор Лапчак.
Біля Консисторії ПЦУ про нелегку долю біженців, яких буквально роздягнула війна, роздумував архієпископ ПЦУ Герман, а хрест несли вимушені переселенці та всіх ті, кому допомагає Карітас та інші благодійні організації. За солдат, які на лінії фронту дивляться в очі смерті, щоби Господь зберігав їхнє життя та захищав від ворога молився настоятель Церкви св. Трійці о. Себастіян Бондаренко ЧСВВ.
На ХІІ стоянні Хресної дороги згадували загиблих українських військових та мирних жителів і молився для них про Боже Милосердя настоятель санктуарію Пресвятого Серця у Кам’янці-Подільському о. Марцін Сенк SCHR, а про сім’ї, які оплакують своїх близьких, дружин і дітей загиблих солдат, батьків, які тримають на своїх руках мертві тіла своїх синів і дочок молився у ХІІІ стоянні отець паулін Олександр Кушлак. Завершилась Хресна хода біля домініканського храму св. Миколая, де єпископ Леон Дубравський просив Бога про благодать гідного християнського поховання для всіх жертв цієї безглуздої та несправедливої війни. Наприкінці всі бажаючі могли у тишині вшанувати знак хреста, а вірні католики мали можливість прийняти Святе Причастя у храмі.
Цього року у Хресній ході взяла найбільша кількість священнослужителів за всю її історію, тому будемо сподіватися, що спільна молитва та прагнення й любові єдності між християнами випросить у Бога милосердя над українською землею й так очікуваний дар миру і перемоги над злом. Адже шлях на Голгофу завжди закінчується світанком Воскресіння та невгасимою надією у Христі.
Фото: с. Антонія Шелепило МНІ
