Сьогодні, 5 березня, виповнюється п’ять років від щоденної адорації Пресвятих Дарів у каплиці біля Мукачівської катедри.
Про це пише Мукачівська дієцезія.
З цієї нагоди у неділю, 3 березня, відбулася зустріч учасників адорації. Проводив її мукачівський вікарій отець Євген Фізер.
До участі в адорації Пресвятих Дарів, котра триває щодня від ранкової до вечірньої Меси, залучені україномовні та угорськомовні віряни парафії. Загалом понад 60 осіб, які мають визначений час, коли приходять на годину-півтори.
Учасники ювілейної зустрічі насамперед поєдналися у молитві Коронки до Божого Милосердя, що відбулася у каплиці святого Йосифа та створила відповідну атмосферу. Після цього перейшли у конференц-зал курії, де о. Євген виголосив конференцію про молитву, про те, яка є моя адорація, про зосередженість та розпорошення, про те, які є рівні заглибленості в молитві і чи насправді з Ним зустрічаємося під час молитви, більш того – чи взагалі знаємо Хто Він. Після конференції відбулося ділення про свої стосунки з Ісусом і власний досвід адорації. Зустріч як почалася, так і закінчилася – у каплиці. На завершення була адорація з роздумами, під час якої линула подяка Господу за 5 років щоденної адорації в каплиці.
Цей час був нагодою зустрітися з людьми, які мають велике бажання бути з Ісусом, з Ним проживати своє життя, жити за Його порадами, з тими, які дозволять Ісусові сісти за кермо своєї машини – свого життя. Це були ті особи, які навіть щоденно запрошують Його до свого життя, відкривають Йому своє серце, душу своє єство; діляться з Ним із своїм успіхом, радощами, досягненнями, але також і своїми проблемами, труднощами, смутком, падінням….. все Йому віддають в руки, коли на колінах стоять перед Пресвятими Дарами.
«Для мене це був корисно прожити час, – розповідає сестра Лідія Тімкова ОР. – Хоча нас не було багато, але було дуже приємно. Насправді я відчувала, як ми би були одним тілом і однією душею – Тіло Христа – спільнота, бажаюча послужити другим, бо і інші приходять впродовж дня до каплички, але є люди, бажаючі вдосконалювати своє життя та іти цім земним шляхом разом з Ісусом. Під час зустрічі торкнулася одна практична річ. Ми отримали картинку, де було декілька людей і басейн з водою. Ми мали вибрати людину, яка відображає, де я є. Люди були в різних позиціях: у воді і біля басейну. Ця вода – наша молитва – наша зустріч з Ісусом. Де я знаходжуся?»
«Перші мої Адорації – це суботні зустрічі з Ісусом після вечірньої Меси з роздумами від о. Петра Жарковського, – розповів Юліан Седлецький. – Коли почув про намір започаткувати щоденні Адорації, то подумав, що це малоймовірно… але у Бога нема нічого неможливого! Знав і бачив, що у Вінниці у парафії Пресвятої Діви Марії Ангельскої щоденні адорації існують давно. Записався одразу. Минуло 5 років. Скільки всього пережили ми за цей час! А Ісус той самий – любить і чекає нашого навернення. ‘Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас’. (Мт 11, 29)
Мій день – субота, бо це вихідний і я вільний від робочих моментів. Люблю моменти, коли крім мене і Ісуса в капличці нема нікого, можу молитися вголос і навіть співати. Дякую Ісусу за все що маю: за дар віри, можливість вільно приходити на такі зустрічі, за хліб щоденний, за батьків, за сім`ю, за тих, хто поглибив мою віру, за людей, які моляться за мене. І звичайно прошу Його: про милосердя, про мир, про навернення ворогів, за наших захисників, за дітей, за зцілення хворих, за померлих рідних і знайомих…про прощення гріхів. І півтори години проходять швидко. Дякую організаторам зустрічі, особлива подяка о. Євгену! Нас було дванадцять, хоча могло б бути і більше. Спілкування, ділення досвідом, спільна молитва – це важливо».
