Загальна аудієнція Папи завершилася виступом циркових колективів. Серед їх учасників були також українські гімнастки, які через деякі елементи українського танцю нагадали присутнім про війну в Україні.
Про це пише Vatican News.
Наприкінці загальної аудієнції у середу, 17 січня 2024 року, перед Папою Франциском та паломниками, присутніми в залі Павла VI, виступили деякі представники двох циркових колективів: «Royal Circus» та «Circo equestre Montico». Чотири українські артистки, що тепер працюють в «Royal Circus», виконали мистецьку композицію з елементами українського народного танцю. Увесь виступ творчих колективів був присвячений Україні.
Одна з українських артисток – повітряна гімнастка Ангеліна Федорченко – разом зі своїми італійськими колегами завітала до студії Радіо Ватикану, щоб поділитися своїми враженнями про цю подію. «Мені дуже сподобалось і ми дуже хвилювалися, але все пройшло добре. Ми були там для того, щоб передати певний меседж: по-перше, щоб розповісти про цирк, а по-друге, щоб нагадати людям про війну в Україні», – ділиться Ангеліна, додаючи, що її прагненням є, щоб закінчилася війна, «щоб продовжували допомагати». «Я сподіваюсь, що ми змогли це донести. На сцені було багато наших прапорів. Я знаю, що Папа побачив і все зрозумів. Сподіваюсь, всі у світі розуміють нашу проблему в Україні, і що ми не самі».
Доносити світові те, що відбувається в Україні, Ангеліну спонукає також її власна історія. «Я з Харкова, – ділиться вона, – і від першого дня війни життя людей там повністю змінилося, тепер все по-іншому. Це не нормальне життя. Тому потрібно, щоб війна закінчилась, і я дуже хочу, щоб світ допоміг нам, і щоб ми швидше здолали це зло, тому що це зло і люди не можуть жити в таких умовах». Гімнастка розповідає, що внаслідок обстрілів у Харкові був пошкоджений також і її будинок, який розміщений в мікрорайоні Салтівка. Там залишилася її бабуся, хоча в квартирі досі немає вікон. «І ви знаєте, яка тепер температура: дуже холодно в Україні, – каже Ангеліна майже у відчаї. – І я не знаю, чи є сенс знову міняти житло, тому що ти ніколи не знаєш, чи знову прилетить, чи не прилетить, і це найгірше. Мій тато теж із Харкова, він служить. І дуже сумно, що і він, і молоді хлопці змушені іти й ціною власного життя захищати наші землі, наші міста і села».
Ангеліна побувала в Харкові минулого літа, вперше за три роки. Її вразило те, що у всіх людей сумні очі, багато людей – самотні. Ділячись про атмосферу, яка панує в місті, вона підкреслила: «Харків не хоче бути з Росією, і ми намагаємося показати це з перших днів». Молода гімнастка пригадує, якою була Північна Салтівка ще до війни, коли всі там хотіли жити, бо там були високі, гарні будинки… «Тепер там нема нічого, – додає вона із сумом. – Це просто дірки, величезні дірки у величезних будівлях. Я навіть боюсь думати, де зараз ці люди, що з ними і що вони будуть робити». Ангеліна додає, що ті мешканці Харкова, які хотіли виїхати, вже виїхали, а ті, які вирішили залишитися, стараються якось вижити в цих умовах.
