Розмова з єпископом-помічником Кам’янець-Подільської дієцезії Радославом Змітровичем ОМІ, який очолює комісію душпастирства родин при єпископаті РКЦ в Україні, брав участь у синодальних зустрічах та листувався зі Святішим Отцем. Єпископ відповідає на запитання, як зрілий християнин має реагувати в ситуації, коли слова Святішого Отця викликають неабиякий резонанс у суспільстві.
Отче, неозброєним оком можна було помітити емоційні хвилювання і реакції у медіа просторі та соцмережах на слова Святішого Отця до російської молоді. Якою, на Вашу думку, має бути реакція зрілого християнина в подібних ситуаціях?
Зрілий християнин молиться і просить Святого Духа, щоб він міг справедливо оцінити таке висловлювання. Тобто він розглядає її в контексті багатьох інших висловлювань Папи. В даному випадку можна взяти всі його заяви щосереди, щонеділі, де він говорить про страждання України і про молитву за Україну. Можна також взяти слова дуже радикальної критики агресії Росії проти України, які також були у Святішого Отця. Зрілий католик має таку повагу до Папи, як до Петра. Зрілий католик також запитує себе: наскільки Святіший Отець знав біографії діячів, яких він згадує, і чи справді знав про їхнє аморальне життя та їхню боротьбу проти національних меншин і проти католицької та православної віри, як це було у випадку з Петром Першим. Кожен, зрілий у вірі, жертвує страждання, пов’язані з цим твердженням, за Церкву, за мир в Україні, за Святішого Отця.
Чи доречно проводити дискусії в соцмережах з питань поведінки Святішого Отця? В інтерв’ю на Радіо Марія ви розповідали, що писали листи Святішому Отцеві Франциску, коли у Вас виникали сумніви чи запитання щодо Amoris Laetitia та ін. Що Вам дало це листування?
Такі дискусії неможливо зупинити, і, можливо, іноді навіть потрібно брати в них участь, щоб допомогти іншим подивитись ширше на ту чи іншу заяву понтифіка або когось іншого. Я думаю, що кожен може написати Папі Франциску. Таке листування допомогло мені мати шанобливі та синівські відносини зі Святіший Отцем.
Наступного року матимемо завершення Синоду, який вже кілька років триває у нашій Вселенській Церкві. Ви мали нагоду брати участь у зустрічі в Празі, коли була також праця в групах і багато часу для слухання думок, які існують серед католиків європейських країн. Є частина вірян, які схильні вбачати у синодальному процесі виключно завуальовані впливи ворожих Церкві сил, які намагаються просувати свої шкідливі погляди та заразити ними всю Церкву. Тобто, Синод – це суцільне зло. Як Ви можете це прокоментувати?
Синод завершиться у 2024 році, у жовтні цього року відбудеться Синод на рівні Вселенської Церкви в Римі. Для мене зустрічі в групі у Празі були позитивним досвідом, майже кожен виступ був дуже цікавим, іноді дуже глибоким, я побачив людей, для яких віра і Церква – важливі. Ми – католики. Це означає, що ми духовно пов’язані, і я маю відповідальність за всіх охрещених католиків. Тобто нам потрібно зустрічатися і молитися разом. Метод, який пропонується на Синоді, так звана духовна розмова, на мою думку, є добрим, навіть дуже добрим. Нам дуже потрібно молитися разом і слухати кожного, але це не означає, що рішення приймаються голосуванням. Віра незмінна, ми не можемо змінити об’явлення, але ми бачимо, що по-різному живемо вірою. Я думаю, що мета синоду в даному випадку полягає в тому, щоб ми послухали один одного, Папа запросив людей, які дуже різні, з різними поглядами. Перед синодом про Амазонію в деяких колах був дуже гучний заклик до висвячення одружених чоловіків. Слухання під час Синоду зробило цю тему застарілою, принаймні на деякий час.
Чи є сили, які хочуть використати Синод для того, щоб внести зміни в моральну доктрину? Думаю, що так, але думаю, що так завжди було на соборах чи синодах. Церква долала ці спокуси, і я думаю, що так буде і в цьому випадку. Перш за все, ми покликані молитися за Синод, а також висловлювати свою думку щодо питань, які ставлять перед його учасниками.
