23 серпня, у літургійний спомин св. Рози з Ліми, єдина в Україні парафія, названа на честь цієї святої, відзначала своє храмове свято.
Про це пише Львівська архідієцезія.
Храм св. Рози з Ліми знаходиться у с. Давидівка на Буковині і був збудований у 1920-х роках ХХ століття. Після років радянської окупації, храм відкрили та наново освятили 23 серпня 1990 року. У 2021 році парафія, завдяки архієпископу Мечиславу Мокшицькому отримала мощі св. Йоана Павла ІІ, а також мощі своєї святої покровительки.
Урочисту Святу Месу з нагоди парафіяльного відпусту очолив декан Чернівецького деканату о. Анатолій Шпак, а проповідь виголосив о. Томаш Лябус, настоятель парафії у Косові. До спільної молитви приєдналися священники з навколишніх парафій, сестри зі згромадження св. Вікентія, члени дитячо-молодіжної спільноти «Діти Марії», а також численні парафіяни та гості на чолі з міським головою Давидівки.
У проповіді о. Томаш зосередився на духовному досвіді св. Рози, яка прожила лише 31 рік, але вже за життя її вважали святою та як впоратися з подібним досвідом сучасним людям:
«Мене дуже вразив факт, що половину свого життя св. Роза переживала ніч віри. 15 років! Чому ж Бог допустив такий досвід? Я маю лише одну відповідь: це було випробуванням її віри. Бог випробовує часом віру людини. Маємо цьому докази у Святому Письмі. Пам’ятаємо Йова – багатого чоловіка, якому нічого не бракувало. Але сатана сказав Богові, що Йов благословляє Бога, бо має все. І Бог дозволив сатані випробувати Йова втратами. Та попри все, Йов сказав: «Бог дав, Бог взяв. Нехай ім’я Господнє буде благословенне». (…) У Новому Завіті описано, як Ісус нагодував натовп людей, але перед тим, він випробовував учнів питаючи, де їм купити стільки хліба, знаючи як має вчинити.
У кожного з нас теж може бути своє випробування віри – у когось хворобою, у когось складною життєвою ситуацією. Для усіх нас випробуванням віри стала війна. Можемо запитати чому це випробування служить? Який воно має сенс. Та Бог не робить цього, щоби нас ранити, щоби зробити наше життя складнішим, але щоби нас очистити. І це очищення веде до того, щоби ми ставали кращими. Як очищення виноградника від сухих гілок, які не плодоносять. Часом Бог допускає важкий досвід, страждання, щось із чим нам важко, чого не розуміємо і питаємо «чому я?», «за що це мені?». Але тільки для того, аби очистити нашу віру, щоби ми не спирали її виключно на традиціях та звичаях; чи на людях – священниках, або мирянах; щоби ми не спирали нашу віру на емоціях чи почуттях, але щоби нашу віру ми спирали на Богові та Його Слові. Щоби Він і те, що Він говорить, було для нас найважливішим. Щоби Бог був тою євангельською дорогоцінною перлиною для нас».
Свята Меса завершилася Євхаристійною поцесією довкола храму і традиційним частуванням.
Текст і фото: Віта Якубовська
