Теперішня російська агресія виявила справжню сутність кожного: польський народ підтримав Україну у цій несправедливі війні. Тому наші серця сповнені вдячності для поляків, які відкрили двері своїх домівок, які допомагали і продовжують всебічно допомагати – морально, матеріально і духовно. Водночас хочу сказати, що український народ досі потерпає від темної спадщини радянського минулого, яка виявляється в менталітеті та рішеннях українських урядовців.
Зокрема, триває сумна, можна сказати, навіть, трагічна ситуація київського костелу Святого Миколая, за повернення якого Римсько-Католицька Церква в Україні бореться від початків незалежності, тобто з 1990-х років.
Святиня, яку київські католики збудували ще на початку ХХ століття, а комуністи сплюндрували у 1930-х роках, знищуючи всі церковні речі, серед яких 360 статуй, орган та інше спорядження. Жорстоко познущалися і над священнослужителями – один настоятель, ймовірно, загинув у Соловецьких таборах, іншого перед Другою світовою війною закатували на електричному кріслі.
Після того київська святиня служила, то складом, то архівом, то концертним залом, де, наче насмішку, встановили орган замість головного вівтаря. Надія на зміни з’явилася водночас із незалежністю України. Але на жаль, як то кажуть: віз і нині там. Чи не всі очільники української держави обіцяли повернути костел, проте ніхто не дотримав свого слова. Це обіцяла і теперішня влада в особі уже колишнього Міністра культури, який власноруч підписав офіційний меморандум, у якому зобов’язався остаточно повернути храм парафіяльній громаді 1 червня 2022 року, але так і не повернув.
Тому просячи всіх небайдужих людей про молитву в цьому намірі, о. Павло Вишковський, настоятель київської парафії св. Миколая, звернувся з таким проханням і до слухачів Радіо Марія в Польщі, яких є понад 4 мільйони, щоб врешті-решт восторжествувала справедливість, а київські католики могли втішатися своїм храмом і відновлювати його після стількох років поневірянь і нещадної експлуатації.
