Як повідомлялося, 20 червня відійшов по вічну нагороду до Бога отець Станіслав Кантор SAC. Похоронні урочистості відбулися 24 червня у Польщі.
У костелі Матері Божої Розарію в місцевості Бяла Ніжна зібралась паллотинська родина, духовенство та богопосвячені особи, родичі та всі, хто знав священника.
Отець Станіслав Кантор (1962-2023) у 1981 році розпочав новіціат у Товаристві Католицького Апостольства, а у 1988 році отримав свячення пресвітерату. За час свого життя та служіння як паллотин він душпастирював у Польщі, Руанді та Україні. Саме Україна стала місцем його останнього служіння впродовж понад 20 років. Священник останнім часом боровся з важкою хворобою і, незважаючи на це, активно долучався до допомоги постраждалим внаслідок війни і підтримував захисників та захисниць.
Похоронну Святу Месу очолив ординарій Одесько-Сімферопольської дієцезії єпископ Станіслав Широкорадюк OFM.
У проповіді вищий настоятель провінції Христа Царя Товариства Католицького Апостольства о. Вальдемар Павлік SAC зазначив, що отець Станіслав Кантор ділився своєю вірою, працював для добра Церкви та навчив багатьох вірити в Божу доброту. «Йому вдалося це зробити через щоденний приклад, молитву, працьовитість, щиру радість та вірність євангельській любові та милосердю, про які Ісус казав: «Все, що вчинили одному з тих моїх братів найменших, Мені вчинили», – розповів паллотин. Незважаючи на важку хворобу, від моменту початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, отець Кантор завжди поспішав з допомогою потребуючим. Один із співбратів паллотинів написав спогади про отця Станіслава як вірного друга та співбрата, жертовного у справі допомоги ближньому. «Навіть коли був хворий, ти думав лише про українців, особливо про військових на фронті… Ти допомагав попри свою слабкість», – йдеться у спогадах, які зачитав о. Павлік.
На завершення літургії єпископ Станіслав Широкорадюк зазначив, що звершена Євхаристія – це подяка за дар життя та служіння отця Станіслава Кантора. Єпископ зазначив, що у радянські часи багато священників з Польщі допомагали відроджувати Церкву в Україні. Від початку повномасштабної війни вони також підтримують український народ, залишившись з парафіянами та організовуючи гуманітарну допомогу. Прикладом такого жертовного священника був о. Станіслав. Єпископ побажав, аби ця жертва життя та служіння померлого принесла плід у нових покликаннях.
Настоятель делегатури Матері Божої Фатімської о. В’ячеслав Гриневич SAC зазначив, що отець Станіслав постійно шукав Божої любові та обдаровував нею інших через місійне служіння. «Пам’ятаю, коли ми питали отця Станіслава, чи не краще йому бути з огляду на важку хворобу в Польщі, щоби полегшити лікування та бути ближче до лікарні. Він відповів, що хоче залишитись в Україні, в Одесі … Він був священником, який був близький до простих людей. Отець залишив прекрасний слід у пам’яті людей», – зазначив Гриневич.
Отець Євген Цимбалюк SAC з паллотинської парафії св. Климентія в Одесі підкреслив, що отець Станіслав завжди був усміхнений та залишив глибокий слід у житті парафіян міста, запевнив у молитві за померлого не лише паллотинської спільноти, а й парафії. Священник пригадав останні слова отця Кантора у телефонній розмові: «Пам’ятай про мене».
За матеріалами: Паллотини – Провінція Христа Царя
