Хресна дорога у Шаргороді: єпископ Дубравський заохотив звершувати діла милосердя

Як уже стало традицією, в останню п’ятницю травня (а цьогоріч це також остання п’ятниця Великоднього періоду) в Шаргороді відбувся всеукраїнський молебень Хресної Дороги – один із чотирьох загальнонаціональних, які щороку відбуваються в шаргородському санктуарії Страстей Господніх.

Про це пише CREDO.

Вибір саме цього дня – не випадковий. Адже, за словами настоятеля місцевої парафії о. Бенедикта Свідерського OFM (нещодавно обраного Міністром францисканської Провінції в Україні), саме в останню п’ятницю травня було закладено наріжний камінь шаргородського храму св. Флоріана; а шість років тому, 26 травня 2017 року (теж в останню п’ятницю), храм і збудована в околицях міста Хресна Дорога були проголошені санктуарієм.

Щоби пройти дорогою страждань Спасителя, до Шаргорода прибули близько 150 вірян із різних парафії Кам’янець-Подільської дієцезії, а також з‑поза її меж: із Києва, Житомира, Бердичева та Олешків на Херсонщині. Серед прибулих до санктуарію – учасники ІІ Подільського паломництва, ініційованого і організованого «Caritas-Spes Вінниця», яке вранці 24 травня вирушило з вінницької парафії Святого Духа.

У паломництві взяли участь 67 людей із різних парафій вінницької області, зокрема двоє семінаристів міжнародної місійної семінарії «Redemptoris Mater» у Вінниці Йосиф Янішевський і Віктор Зінець. Маршрут паломництва пролягає через санктуарії Вінницької області: Гнівань, Тиврів і Мурафу, і закінчується в Шаргороді.  

У молебні також взяли участь 27 дітей-першопричасників парафії св. Флоріана.

Як завжди, Хресній Дорозі передувала Свята Меса, яку цього разу очолював ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський OFM. Вітаючи зібраних у храмі перед початком Служби, о. Бенедикт назвав ординарія «головним паломником, який щодня молиться Хресну Дорогу». На зауваження, що єпископ уранці в середу проводжав ІІ Подільське паломництво з Вінниці, а тепер зустрічає в Шаргороді, Його Преосвященство відповів: «Я проводжаю вас до Неба. Там і зустрінемось». Владика Леон закликав просити Бога про благодаті, необхідні нашій країні, нашим воїнам-захисникам, а також молитися за тих, які «живуть у нашій країні і зраджують, продають її, – щоб вони опам’ятались, перестали чинити зло і не відкривали собі дорогу до пекла».

Темою Хресної Дороги стало Боже Милосердя. Стосовно вибору теми владика Леон сказав для CREDO: «Про милосердя ми багато читаємо на сторінках Святого Письма: милосердний самарянин, милосердний батько блудного сина. І це нам показує, як Церква хоче ділитися милосердям, яке Господь проявив до нас, грішних. Господь пішов на хрест за нас і цим проявив своє надзвичайне милосердя. І Він хоче щоб ми Його милосердя наслідували. Це значить: іти до бідних, хворих, стражденних. Сьогодні [26 травня] спогад св. Филипа Нері. Він зібрав навколо себе сиріт, напівсиріт, покинутих дітей, організував для них ораторій … На прикладі святих Церква хоче нам показати як ми, християни, повинні проявляти милосердя до всіх людей, також і грішників. І тільки через милосердя ми можемо випросити у Бога помилування, тому що Бог сам  милосердний до нас і через милосердя хоче нас спасти. Тільки через милосердя! Тому наслідуймо, проповідуймо, і не тільки словами, але й учинками. Адже віра без діл – мертва. І нехай діла Божого Милосердя звершуються у нашому житті!»

Проповідь під час Меси, а також роздуми на стояннях Хресної Дороги проголосив священник парафії Знайдення Хреста Господнього в м. Чуднові (Житомирська обл.) о. Кирило Тополевський OFM.

«Саме милосердя, – сказав він у проповіді, – ми, наша країна, прагнемо як ніколи. Ми бачимо, що діється: революція, що сколихнула Україну; пізніше ми переживали АТО; потім прийшов короновірус. В усьому світі не знали, що з цим робити, – а людина завжди боїться того, чого не знає. Потім друга хвиля коронавірусу, і тепер – страшна війна, яка тероризує все наше суспільство, і напевно – кожну людину. Багато сліз уже пролилося, багато страху увійшло в серця людей. І в цей час ми потребуємо Божого Милосердя. Тому 27 листопада минулого року наші єпископи оголосили в Україні Рік Божого Милосердя. […] Воно є одним з атрибутів Бога, одна з Його властивостей. Бог не тільки милосердний, Бог також справедливий; Бог є любов. Бог є також добро і краса. Тільки Бог є справді всемогутнім. І будь-який з цих атрибутів має свій взірець лише в Бозі. Бог добрий – а ми тут, на землі, маємо лише відблиск Божої доброти. У своїх серцях ми маємо любов: до батьків, до братів, сестер, родичів, друзів, до коханої людини. Але повнота любові є лише в Бозі. Людина прагне могутності, сили, влади. Але по‑справжньому всемогутнім є тільки Бог. Ніхто, ніколи не буде таким могутнім, як Господь Бог: жодна людина, жодний правитель, жодний тоталітарний режим. Сьогодні хочеться задуматись над одним атрибутом, однією рисою Бога: над Його Милосердям. […] Бог не є причиною зла, яке коїться у світі. Це людина бере до рук зброю; це людина виступає проти людини; це людина вбиває іншу людину, грабує, ґвалтує. Це людина влаштовує пекло на землі, робить нестерпним життя іншої людини на цьому світі».    

Посилаючись на притчу про немилосердного боржника (цей євангельський уривок був прочитаний під час Божої Служби), о. Кирило показав хибність думок про те, що пекла не існує, а «Бог нас любить такими, які ми є, і можна робити, що заманеться, а Бог нас і так прийме».

«В цьому Євангелії, – сказав отець, – ми бачимо ще один атрибут Бога: справедливість. Бог закликає кожного з нас до милосердя. Бог любить нас такими, якими ми є. Тому ми, пізнаючи Божу любов, самі повинні стати на шлях милосердя і любові. Якщо ми не змінимось, якщо будемо зловживати Божим Милосердям, використовувати його тільки для себе, – то побачимо обличчя Бога справедливого, який дасть кожній людині те, на що вона заслуговує. [ …] Ми бачимо Бога доброго, милосердного, Бога, який не залишає людину, – але й Бога, який чекає від нас того самого».  

Наступна думка стосувалась того, що Добрий Бог не залишає нікого в тяжкі хвилини життя. Проповідник навів слова єпископа Станіслава Широкорадюка, сказані на Хресній Дорозі під час францисканського паломництва: «Ми бачимо, скільки страждань зараз в Україні. І можемо питати: де є Бог? Де є Бог, коли вбивають людей? Де є Бог, коли рвуться бомби? Де є Бог, коли ґвалтують, коли діти плачуть? Де в цьому всьому є Бог? – Бог є з людьми, Бог є з Україною. Бог є зі стражденними, Бог є з потребуючими. Це можна побачити в тому, що наша держава на сьогоднішній день існує. Боже Милосердя можна побачити в тому, що наше військо ще стоїть, що наша країна є сильною, і найголовніше – в тому, що серця правителів багатьох інших країн Бог прихилив до України. Бог зробив так, що вони не відвернулися, Бог зробив так, що Україна отримала допомогу – гуманітарну, військову. […] Бог дав мужність нашому війську, Бог дав людей, які нам допомагають».

Зібрані на Літургії звернулися до Бога з молитвами за Церкву; за Святішого Отця, всіх єпископів і священників; за українських воїнів і за тих, хто страждає від війни; за паломників, що прийшли до Шаргорода, за всіх зібраних на Літургії – і за ініціатора й організатора Подільського паломництва, директора «Caritas-Spes Вінниця» п. Євгена Маркевича, який святкував свій день народження, про всі необхідні благодаті для його родини.

Під час принесення дарів під вівтар, разом зі звичними приношеннями, було покладено терновий вінець на українському синьо-жовтому прапорі. А ще наплічник – символ нашого земного паломництва.

Про Боже Милосердя і Божу справедливість, про те, що не можна плутати милосердя з зухвалістю і безкарністю, о. Кирило говорив також і у роздумах на І стоянні Хресної Дороги: «Прислухаючись до нашіптувань диявола, можна легко виправдовувати гріх. Зараз на нашу землю прийшло пекло: пекло зруйнованих міст, пекло масових убивств, зґвалтувань. Це пекло творять люди, які йдуть за нашіптуваннями диявола. Але пекло створене для тих, хто розв’язав цю жахливу війну».

Думка ІІ стояння – Ісус узяв хрест, щоб повернути людині те, що в неї вкрав диявол: гідність. Якщо людина відкидає свій хрест, вона починає жити безглуздим життям, яке зовні може здаватися зручним і комфортним. А про те, що Ісус і Марія вчать нас нести свій хрест було сказано на ІV стоянні.

Коли хода вирушила від І стояння, – попри прогноз, який обіцяв «цілий день ні хмаринки на небі» (до початку Служби так і було), почався невеликий дощ, який то вщухав, то посилювався, а після ІХ стояння припинився. «Хіба цей дощ – не прояв Божого Милосердя?» – сказав єпископ Леон.

На ХІ стоянні, за словами о. Кирила, відбулось те, заради чого Син Божий прийшов на землю: Його прибито до хреста за наші гріхи. А роздумуючи над смертю Христа на наступному, ХІІ стоянні, о. Кирило сказав про такий прояв людського милосердя, як молитва за померлих, а особливо за вмираючих, за тих, хто в стані агонії, «щоб Боже Милосердя допомагало їм перейти через поріг смерті».

«Ми всі покликані до воскресіння, але прийти до нього зможемо тільки крізь браму смерті», – сказав владика Леон на ХІV стоянні і заохотив молитися за те, щоб «добро перемогло зло, щоб Україна перемогла і світ побачив, що правда сильніша за брехню».

Шаргородська Хресна Дорога, якщо правиться не в час Великого Посту, не закінчується покладенням тіла Ісуса до гробниці. Є ще ХV стояння: Воскресіння Господа Ісуса Христа. Місце цього стояння облаштоване над ХІV – над гробом Ісуса. Першими до нього підійшли діти-першопричасники.    

«Яка гарна композиція: хрест і діти в білому, – сказав єпископ-ординарій. – Справжній символ Воскресіння!»

Перш ніж уділити благословення, Його Преосвященство запропонував помолитися за загиблих воїнів, «щоб Ісус прийняв їх до свого Царства, а вони, своєю чергою, випросили у Бога закінчення війни вже в цьому місяці».

Молебень завершився, що також стало традицією, співом гімну «Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни».

Фото: Орден Братів Менших Францисканців, Карітас-Спес Вінниця, CREDO

Схожі новини:

Поширити новину: