Послання Святішого Отця на Всесвітній день засобів суспільної комунікації: промовляти по правді в любові

Пропонуємо повний текст послання Папи Франциска з нагоди LVII Всесвітнього дня засобів суспільної комунікації на тему «Промовляти серцем. “По правді в любові” (Еф 4,15)».

Дорогі брати і сестри!

Розглянувши в попередні роки дієслова: «піти і побачити» та «слухати», як умови доброї комунікації, у цьому Посланні з нагоди 57-го Всесвітнього дня засобів суспільної комунікації я хотів би зосередитися на «мовленні з серцем». Адже саме серце спонукало нас іти, бачити і слухати, і саме серце спонукає нас спілкуватися відкрито і доброзичливо. Як тільки ми навчимося слухання, яке вимагає очікування і терпеливості, і відмовимося від нав’язування своєї точки зору заздалегідь, ми зможемо увійти в динаміку діалогу і обміну думками, яка характеризує саме сердечну комунікацію. Коли ми вислухаємо іншого з чистим серцем, то також зможемо промовляти, слідуючи за істиною в любові (пор. Еф 4, 15). Ми не повинні боятися проголошувати правду, навіть якщо вона іноді буває незручною, але не повинні робити це без любові, без серця. Бо «християнська програма – це серце, яке бачить», – як писав Бенедикт XVI» [1]. Серце, яке своїм биттям відкриває правду про наше існування, і саме тому до нього треба прислухатися. Це веде слухача до налаштування на ту саму довжину хвилі, щоб він міг відчути у власному серці також биття серця іншої людини. Тоді може відбутися чудо зустрічі, яке дає нам дивитися один на одного зі співчуттям, з повагою приймаючи слабкості один одного, а не судити на основі чуток і сіяти розбрат і поділ.

Ісус застерігає нас, що кожне дерево пізнається по його плодах (пор. Лк 6, 44): «Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре; лиха ж – з лихого (серця) лихе виносить, бо з переповненого серця говорять його уста» (в. 45). Тому, щоб мати можливість спілкуватися істинно в любові, потрібно очистити своє серце. Тільки слухаючи і говорячи з чистим серцем, ми можемо бачити більше, ніж те, що видно ззовні, і подолати невизначений галас, який, навіть у сфері інформації, заважає нам розпізнавати комплексність світу, в якому ми живемо. Заклик говорити з серцем є радикальною вимогою в наш час, такий схильний до байдужості та обурення, іноді навіть на основі дезінформації, яка фальсифікує і маніпулює правдою.

Сердечне спілкування

Сердечне спілкування означає, що той, хто нас читає чи слухає, здатен відчути наше переживання у радощах і страхах, надіях і стражданнях чоловіків і жінок нашого часу. Той, хто так говорить, любить іншу людину, бо піклується про неї і захищає її свободу, не порушуючи її. Цей стиль ми бачимо в таємничому Мандрівнику, який розмовляє з учнями по дорозі до Емаусу, після трагедії, що сталася на Голгофі. Воскреслий Ісус промовляє до них з серцем, шанобливо супроводжуючи їх на шляху їхніх страждань, пропонуючи, а не нав’язуючи себе, з любов’ю відкриваючи їхній розум для розуміння глибинного сенсу того, що сталося. Дійсно, вони можуть вигукнути з радістю, що їхні серця горіли в грудях, коли Він розмовляв з ними в дорозі і пояснював їм Святе Письмо (пор. Лк 24, 32).

У період історії, позначений поляризаціями та протистояннями, від яких на жаль не є вільною навіть церковна спільнота, брати участь у комунікації «з відкритим серцем і розпростертими обіймами» є обов’язком не лише професіоналів, які займаються комунікацією, але й кожного з нас. Ми всі покликані шукати і говорити правду і робити це з любов’ю. Зокрема нас, християн, постійно закликають стримувати свій язик від зла (пор. Пс 34, 14), бо, як навчає Святе Письмо, язиком ми можемо прославляти Господа і проклинати людей, створених на Божий образ (пор. Як. 3, 9). З наших уст не повинно виходити жодного шкідливого слова, «але тільки слово повчальне, згідно з потребою чинити добро тим, хто слухає» (Еф 4, 29).

Іноді лагідне слово робить пролом навіть у найчерствіших серцях. Ми також знаходимо сліди цього в літературі. Я згадую ту пам’ятну сторінку з XXI розділу «Наречених», коли Лючія промовляє з серцем до Безіменного, аж поки він, роззброєний і охоплений доброчинною внутрішньою кризою, не піддається лагідній силі любові. Ми відчуваємо це в суспільному співіснуванні, де доброта є не просто питанням «етикету», а справжньою протиотрутою від жорстокості, яка на жаль може отруїти серця і зруйнувати стосунки. Ми потребуємо цього в засобах масової інформації, щоб комунікація не підживлювала гіркоту, яка дратує, породжує злість і призводить до чвар, а допомагала людям спокійно рефлексувати, критично і завжди з повагою розшифровувати дійсність, в якій вони живуть.

Спілкування від серця до серця: «Достатньо добре любити, щоб добре говорити»

Одним з найяскравіших і донині захоплюючих прикладів «говорити з серцем» є святий Франциск Сальський, Учитель Церкви, якому я нещодавно присвятив апостольське послання «Totum amoris est», у день 400-сотої річниці його смерті. З нагоди цього важливого ювілею я хотів би пригадати ще один, який припадає на цей, 2023 рік – сторіччя від дня проголошення його покровителем католицьких журналістів Пієм XI в енцикліці «Rerum omnium perturbationem». Франциск Сальський, блискучий інтелектуал, плідний письменник і глибокий богослов, був єпископом Женеви на початку 17 століття, у важкі роки, позначені бурхливими суперечками з кальвіністами. Його лагідне ставлення, людяність, готовність до терпеливого діалогу з усіма, особливо з тими, хто йому протистояв, зробили його надзвичайним свідком милосердної Божої любові. Про нього можна сказати, що «Уста солодкі помножують прихильників, і язик добромовний побільшує ввічливість» (Сир 6, 5). Більше того, одне з його найвідоміших висловлювань, «серце говорить з серцем», надихало покоління віруючих, включаючи святого Джона Генрі Ньюмена, який обрав його своїм девізом: Cor ad cor loquitur. Одне з його переконань полягало в тому, що «достатньо добре любити, щоб добре говорити». На його думку це свідчить про те, що комунікація ніколи не повинна зводитися до штучності, як сьогодні ми сказали би – маркетингової стратегії, а має бути відображанням душі, видимою поверхнею невидимої для очей сутності любові. Для св. Франциска Сальського, саме «в серці і через серце відбувається тонкий та інтенсивний процес єднання, через який людина пізнає Бога» [2]. «Добре люблячи», святий Франциск зміг порозумітися з глухонімим Мартіном, ставши його другом, тому його також згадують як покровителя людей з порушеннями комунікації.

Виходячи саме з цього «критерію любові», святий єпископ Женеви нагадує нам через свої твори та свідчення життя, що «ми є тим, що ми переказуємо». Сьогодні, в час, коли, як ми бачимо, зокрема, в соціальних мережах, комунікація часто інструменталізується, щоб світ бачив нас такими, якими ми хотіли б бути, а не такими, якими ми є, цей урок є контртрендовим. Святий Франциск Сальський розповсюджував численні примірники своїх творів серед женевської спільноти. Ця «журналістська» інтуїція принесла йому славу, яка швидко вийшла за межі його дієцезії і живе до наших днів. Його твори, як зазначав святий Павло VI, є «найвищою мірою приємним, повчальним і надихаючим читанням»[3]. Якщо ми подивимося на комунікаційну панораму сьогоднішнього дня, чи не цим характеристикам повинні відповідати стаття, репортаж, радіо- і телепередача або пост у соціальних мережах? Нехай же ті, хто працює у сфері комунікації, надихаються цією священною ніжністю, шукаючи правду і кажучи її сміливо і вільно, відкидаючи спокусу вживати яскраві та агресивні вирази.

Говорити серцем у синодальному процесі

Як я вже мав нагоду зазначити, «в Церкві також існує велика потреба слухати і чути один одного. Це найцінніший і найбільш цілющий дар, який ми можемо запропонувати один одному» [4]. З неупередженого, уважного й охочого слухання народжується мова, що відповідає Божому стилю, живиться близькістю, співчуттям і ніжністю. У Церкві вкрай необхідне спілкування, яке б запалювало серця, було б бальзамом на рани і освітлювало шлях братів і сестер. Я мрію про церковну комунікацію, що здатна віддатися проводові Святого Духа, добру і водночас пророчу, що спроможна знаходити нові форми і шляхи для величного послання, яке вона покликана нести у третє тисячоліття. Комунікація, яка ставила б у центр стосунки з Богом і з ближнім, особливо з тими, хто найбільше потребує, і яка вміла б роздмухувати полум’я віри, а не захищати попіл самодостатньої ідентичності. Спілкування, засноване на смиренності у слуханні та парресії у мовленні, яке ніколи не відділятиме правду від любові.

Роззброюємо настрої, просуваючи мову миру

«М’який язик ломить і тверду кістку» – говорить Книга Приповідок (25, 15). Говорити серцем особливо потрібно сьогодні, щоб поширювати культуру миру там, де йде війна; щоб відкрити шляхи, які б уможливили діалог і примирення там, де панує ненависть і ворожнеча. У драматичному контексті глобального конфлікту, який ми переживаємо, необхідно терміново зміцнювати комунікацію, позбавлену ворожості. Необхідно подолати «звичку швидко дискваліфікувати опонента, приписуючи йому принизливі епітети, замість того, щоб вести відкритий і шанобливий діалог» [5]. Потрібні комунікатори, які готові до діалогу, віддані справі інтегрального роззброєння і працюють над розрядкою воєнного психозу, що гніздиться в наших серцях, як пророчо застерігав святий Йоан ХХІІІ у своїй енцикліці Pacem in terris: «Справжній мир може бути побудований лише на взаємній довірі» (пор. п. 113). Довіра, яка вимагає проповідників, які не ховаються, але є сміливими і творчими, готовими йти на ризик, щоб знайти спільні майданчики, на яких можна зустрітися. Як і 60 років тому, ми теж зараз живемо у смутну годину, коли людство боїться ескалації війни, яку необхідно зупинити якнайшвидше також і на рівні комунікації. Страшно слухати, з якою легкістю звучать слова, що закликають до знищення населення і територій. Слова, які на жаль часто переростають у війну з жорстоким насильством. Ось чому слід відкидати будь-яку риторику, що розпалює війну, а також будь-яку пропаганду, яка маніпулює правдою, спотворюючи її в ідеологічних цілях. Натомість слід сприяти комунікації на всіх рівнях, яка допоможе створити умови для врегулювання суперечок між народами.

Як християни, ми знаємо, що саме через навернення серця вирішується доля миру, бо вірус війни походить зсередини людського серця [6]. З серця приходять слушні слова, щоб розвіяти тіні закритого і розділеного світу і побудувати цивілізацію, кращу за ту, яку ми отримали. Це зусилля очікується від кожного з нас, але воно особливо апелює до почуття відповідальності тих, хто працює у сфері комунікації, щоб реалізовувати свою професію як місію.

Нехай Господь Ісус, Пречисте Слово, що витікає з серця Отця, допоможе нам зробити наше спілкування вільним, чистим і щирим.

Нехай Господь Ісус, Слово, що стало плоттю, допоможе нам прислухатися до биття серця один одного, щоб ми могли відкрити, що ми є братами і сестрами, і розрядити ворожнечу, яка нас розділяє.

Нехай Господь Ісус, Слово правди і любові, допоможе нам говорити правду в любові, щоб ми відчували себе хранителями один одного.

Рим, собор Святого Йоана Латеранського, 24 січня 2023 року, в день пам’яті святого Франциска Сальського.

Схожі новини:

Поширити новину: