В останні дні 2022 р. експозиція Музею волинської ікони поповнилася медальйоном із зображенням Матері Божої Луцької. Про новий експонат, а також про ікону, за зображенням якої він виготовлений, Волинський монітор розмовляв з дослідницею Людмилою Карпюк.
Медальйон установі подарував рівненський колекціонер Руслан Міненко. Предмет має форму листка, виготовлений із мідного сплаву. На аверсі вміщено зображення Богородиці з Дитям, навколо нього напис: «Чудотворна ікона Пресвятої Діви Марії в Луцьку». На реверсі: «Свята Маріє, Мати Божа, молися за нас».
«Перед тим, як надіслати нам поштою медальйон, колекціонер зателефонував, запитав, чи цікавить нас така пам’ятка. Оскільки ми збираємо все те, що стосується історії релігії, а тим паче, що тут ідеться про таку знамениту чудотворну ікону – домініканську Матір Божу Луцьку, ми дуже зраділи. Нам були відомі зображення цього медальйона, адже він був досить популярним, проте у своїй колекції ми його не мали», – розповіла Людмила Карпюк, старша наукова співробітниця музею.
Як зазначила науковиця, медальйони із зображенням Матері Божої Луцької почали штампувати фактично одразу ж після коронації однойменної ікони в 1749 р. Подарований музеєві екземпляр пізніший, він датується ХІХ ст. У Музеї волинської ікони зберігаються ще два експонати, які мають стосунок до цієї пам’ятки. Це списки зображеного на медальйоні образу Богородиці, історія якого тісно пов’язана з історією Луцька.
Оригінальна ікона XII ст., яка міститься в римській базиліці Санта-Марія-Маджоре і з якої була написана, зокрема, луцька копія, має кілька назв: Матір Божа Римська, «Спасіння римського народу» (Salus populi romani), Матір Божа Сніжна. Її список привіз до Луцька в 1598 р. єпископ Бернард Мацейовський. Зображення Богородиці йому подарував сам Папа Климентій VIII. Ікону помістили в костелі Успіння Пресвятої Діви Марії в місцевому домініканському монастирі. Невдовзі вона почала славитися чудесами, а в 1749 р., після підтвердження чудодійності та відповідного процесу, ікону коронували. Після анексії Волині та закриття росіянами домініканського монастиря вона перебувала в кафедральному костелі Святих Апостолів Петра і Павла та загинула в пожежі 1924 р. Проте, на щастя, збереглися кілька копій.
Дослідниця поділилася історією копії домініканської ікони, яка зараз перебуває в експозиції музею. Як розповіла Людмила Карпюк, її в 1982 рр. знайшла експедиція луцького Музею історії релігії та атеїзму (він тоді містився у стінах кафедрального собору Святих Апостолів Петра і Павла) в православній церкві села Сокіл Рожищенського району. У селі був костел, проте після Другої світової війни та репатріації поляків він опустів. Храм утратив дах і поступово руйнувався, частину вцілілих речей люди перенесли до церкви. Згодом закрили і православний храм. Звідти музейники, які здійснювали об’їзд закритих волинських святинь, забрали неідентифіковану ікону. Вона потрапила в запасники установи.
«Ікона була в аварійному, жахливому стані. Вона написана на полотні, а такі ікони, якщо їх зберігати в неналежних умовах, руйнуються так само швидко, як і написані на дереві», – наголосила науковиця.
Згодом ікону реставрували й у 2002 р. її виставили в новозбудованому приміщенні Музею волинської ікони. Саме тоді почалася історія дослідження пам’ятки.
«Ікона неймовірно гарна, якась дуже енергетична. Ми розуміли, що це копія якоїсь знаменитої ікони, були здогадки, що це Матір Божа Римська», – сказала Людмила Карпюк.
«Ми знайшли публікації історикині та мистецтвознавиці Наталії Сінкевич. Вона першою дослідила документи в польських архівах і оприлюднила низку матеріалів про луцьку домініканську ікону. Потім були дослідження вже в нашому музеї і так поступово ми вийшли на те, що це – копія нашої місцевої святині, Матері Божої Луцької з домініканського костелу», – пригадала дослідниця.
Ікона написана на полотні, а розмір її, за словами співрозмовниці, точнісінько відповідає розмірам оригінальної домініканської ікони. Одяг Матері Божої і Дитяти Ісуса багато прикрашений, на їхніх головах – корони. Композиція оточена 15 трояндами. У серцевині кожної квітки вміщено мініатюри з євангельськими сценами, пов’язані з життям Ісуса Христа. Цих троянд 15 – за кількістю таємниць Розарію, найвідомішої та найпоширенішої в католицькому світі молитви. Саме ченці ордену домініканців були першими її популяризаторами. У монастирі, в якому ця ікона зберігалася і де її коронували, існувало теж Братство Розарію. Тому невипадково, що Матір Божа Луцька саме в домініканському монастирі отримала розарієву шату і, окрім перерахованих вище, має ще одну назву: Матір Божа Розарія.
Зрозуміло, що написана ця копія була тоді, коли оригінал уже був вкритий шатою. Як поділилася науковиця, для коронованих ікон виготовляли спеціальні шати, часто не одні. Є свідчення, що луцька ікона мала щонайменше двоє шат: срібні, а на них накладалися парчеві, шиті золотими і срібними нитками з перлинами. «Іконописець абсолютно точно відтворив шати, які були на той момент на іконі», – зауважила Людмила Карпюк. Це дозволяє стверджувати, що копію домініканської ікони створили на зламі XVII–XVIII ст. До речі, в Польщі, в селі Седльце Нижньосілезького воєводства, є копія цієї ікони, яка датується XVII ст. Там Богородиця зображена в таких же шатах, що й на луцькому образі, проте без розарію.
За словами науковиці, є свідчення, що Матір Божу Луцьку вшановували не тільки в костелах, а й у греко-католицьких і навіть православних церквах. «Греко-католицькі храми дуже часто замовляли собі копії домініканської ікони, і в нашій експозиції демонструвалася одна з таких копій XVIII ст. Вона меншого розміру, без окладу, виконана темперою на дереві», – додала вона.
Обидва списки зараз не виставляють. «Ми не ділимо наші ікони та інші експонати на більш чи менш цінні. Всі вони перебувають зараз у надійному сховку. Оригінальні ікони ми майже не виставляємо. Проте музей відкритий, він діє, ми працюємо зараз більше з виставками», – завершила розповідь Людмила Карпюк.
Текст: Анатолій Оліх
