22 червня 2025 року, в урочистість Божого Тіла, у київській катедрі святого Олександра була відправлена Свята Меса з євхаристійною процесією, очолювана єпископом-ординарієм Київсько-Житомирської дієцезії Віталієм Кривицьким SDB.
Про це пише Київсько-Житомирська дієцезія.
З огляду на безпекову ситуацію, євхаристійна процесія цьогоріч відбулася не на вулиці, а всередині храму, між чотирма бічними вівтарями.
«Сьогодні — винятковий день, коли ми звертаємо особливу увагу на речі, з якими ми зустрічаємося кожен день, — сказав у проповіді єпископ Віталій. — Ми підкреслюємо присутність Господа у Євхаристії і дякуємо Йому за це. Колись у Церкві народилася саме така думка: виокремити день прослави і подяки Господеві за те, що ми, можливо, недооцінєюмо у нашому щоденному житті.
У сьогоднішньому читанні апостол Павло акцентує нашу увагу на тому, що тут відбувається щось більше, ніж просто пожива; більше, ніж просто зібрання близьких людей за одним столом, і сьогоднішнє свято закликає нас звернути на це увагу».
Єпископ Віталій вказав на таємничу постать первосвященника Мелхіседека з першого літургійного читання, підкресливши, що той виніс назустріч Аврааму хліб і вино — як пророчий знак, що веде до іншого первосвященника: Найвищого Первосвященника Ісуса Христа.
«Христос — це Той, хто насправді провадить Церкву, хто є нашим найвищим первосвященником, — підкреслив єпископ. — Неважливо, хто відправляє Святу Месу; найголовніший на ній завжди саме Ісус Христос. Він дає нам можливість сповна скористатися тими благами, які ми вже сьогодні маємо».
Коментуючи Євангеліє дня, у якому йшлося про те, як Господь чудесним чином нагодував тисячі людей, єпископ Віталій сказав:
«Згадуючи це чудо, Христос подекуди говорив про нього з певною пересторогою. Він закидав людям, що вони ходять за Ним, бо Він колись їх нагодував хлібом і хочуть, щоби Він зробив це знову, щоб увійшов у їхній побут і давав їм це кожен день, ризикуючи дійти до певного автоматизму. Так, Ісус і Його присутність у нашому житті — це ліки, які нам насправді необхідні, але я хотів би підкреслити: це не просто «таблетка», яка сьогодні вирішить якусь мою проблему, а завтра про неї вже можна забути. Христос не просто дав нам щось таке пересічне, як тимчасові ліки або хліб; Він віддав за нас життя, Він послужив тому, щоби ми могли жити не тим життям, яке самі собі «намалювали», а тим, яке провадить до життя вічного».
Підсумовуючи сказане, єпископ Віталій сказав, покликаючись на реалії, в яких сьогодні живуть українці:
«Вже багато років ми живемо в умовах війни. Можливо, кожен із нас, приймаючи Святе Причастя, хоче, щоб саме воно стало такою собі «таблеткою», щоб до нашого дому повернувся мир, але так не стається, бо Господь чомусь не переміняє ситуацію. Тут постає питання про той мир, який передусім всередині нас, той, який може дати тільки Господь, і ті люди, які щодня зустрічаються з Господом, поспішають на Святу Месу, щоб ввірити Господеві те, що сьогодні було незрозумілим, а завтра розпочати новий день та вирішення цих складних питань.
Невідомо, коли до України повернеться той справедливий мир, про який ми молимося; але мир у серці потрібен кожному з нас. Тож просімо, щоб сьогодні ми вийшли у світ наповненими Христом — як та монстранція, у яку під час процесії поміщають Христове Тіло, і яка покликана нести Ісуса туди, де Він сьогодні так потрібен».
