Як повідомлялося, під час окупації було зруйновано храм у селищі Киселівка, що знаходиться між Миколаєвом та Херсоном. За словами свідків, окупанти лише з п’ятого разу змогли збити хрест з вежі храму. В урочистість Непорочного Зачаття в Киселівці відзначається відпуст. Цього року його особливо важко було відзначати. Однак, за словами настоятеля парафії о. Олександра Рєпіна TChr, не бракує знаків Божої підтримки та опіки Богородиці у цій важкій ситуації.
Село Киселівка раніше називалось Поляцьке. Переважна більшість тутешніх мешканців були переселенцями з Польщі. Місцева графиня Целестина у 1852 році збудувала тут храм з титулом Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Він мав дуже вигідне розташування – на узвишші. Тож з кожного кутка його було дуже добре видно. Біля храму є цвинтар (до 24 лютого він був діючим), на ньому похований перший настоятель парафії. Фактично храм був єдиною історичною пам’яткою та перлиною села.
Вистояв храм у часи переслідувань. Комуністи перебудували його, перетворили у склад зерна, а потім там була станція ремонту тракторів, які використовувались неподалік у колгоспі. У 1991 році христусовці почали служити в Миколаєві, тож і до села приїхали перші священники. У Киселівці спочатку звершували Месу у приватній домівці, а з 1992 року, коли храм повернули вірянам, були зроблені там ремонти. Замість в’їзної брами у храмі поставили металеві двері, які досі лишились на рунах храму, вставили вікна. У 2010 році отці зробили тут капітальний ремонт, оздобили святиню гарними іконами та встановили орган. У ХІХ столітті до храму ходило 1500 парафіян. До початку повномасштабного вторгнення приходило 50 осіб.
Киселівка розташована на дорозі, що веде з Миколаєва до Херсона та має стратегічне значення для військових. У час активних військових дій свідки, що залишились у селі, бачили як сотні одиниць військової техніки проходило через село, переміщення тривало кілька годин. Останні одиниці техніки окупували село. У березні російські солдати почали з танку обстрілювати вежу храму, аби збити хрест. Влучань було багато, але хрест все ще лишався. За словами свідків на п’ятий раз хрест впав. Вночі у храмі сталась пожежа, все всередині вигоріло. Потім почалися обстріли з різного виду артилерії, обстріли касетними снарядами.
Отець настоятель розповідає, що це місце і парафія – вийняткові: «Тут завжди залишався дух віри. Коли можна було приїжджати до війни, відчувлась глибока віра цих людей, які пережили дуже багато. Це село не є таке багате, там немає ні води нащодень, лише по годинам. Ці люди вірили, приходили до храму, я залюбки завжди їздив щонеділі, на свята. Це 60 км від Миколаєва».
8 грудня тут відзначається парафіяльний відпуст і цього року храму було би 170 років.
Настоятель з сестрами бенедиктинками-місіонерками не могли не поїхати до Киселівки. Був також о. Казимір з Очакова, який очолює деканат, він теж під час окупації залишився зі своїми парафіянами.
«Того дня, у Киселівці, ми всі помітили чудо. Дорогою туди була сильна злива, так само було і коли повертались. Оскільки храм зруйнований, то ми звершували Месу під невеличким козирком. Це було неймовірно, бо на час Євхаристії дощ припинився. Для нас це був знак того, що Пресвята Богородиця опікується нами, хоче щоби ми там були, молились, відбудували цей храм», – розповідає настоятель.
Відбудова храму можлива, є проєкт та плани. Однак постає питання, чи повернуться сюди люди, адже 90% села фактично знищено. Хати зруйновані, вигоріли, жодного сліда не лишилось від того життя, яке було до вторгнення Росії.
«Ми їздимо, молимось. Бог і Богородиця нас оберігають. Ми дуже вдячні Богу, що могли сюди повернутись», – підсумував настоятель. Він, як і більшість наших священників та сестер монахинь, у складні часи війни залишився зі своїми вірянами у парафії.
Фото та відео: парафія св. Йосифа у Миколаєві
