Папа: без навернення немає сопричастя

Зустрічаючись із членами Ордену Регулярних Каноніків з Премонтре, Папа Франциск поділився думками про те, як залишатися вірними харизмі засновника, здійснюючи її до вимог нових обставин.

Про це пише Vatican News

«Мірою того, як наново переживатимете, так би мовити, ваші початки, зможете зрозуміти, яким є ваше фундаментальне натхнення», – сказав Папа Франциск, приймаючи у четвер, 22 вересня 2022 р., на аудієнції у Ватикані делегацію Ордену Регулярних Каноніків з Премонтре, (премонстрантів), з нагоди 900-річчя заснування Абатства в Премонтре, спільноти, заснованої святим Норбертом, з якої постав Орден Премонстрантів.

Між стабільністю та місією

Скеровуючи погляд у минуле, коли святий Норберт у 1121 році заснував свою першу спільноту, Святіший Отець звернув увагу на те, що орден швидко розвивався, але кожна спільнота, асоційована зі спільною в Премонтре, мала «своє власне обличчя і стиль». Так створилася «федерація автономних і постійних спільнот», пов’язаних із місцевими Церквами. В цьому контексті Папа зауважив, що «історія чернечих орденів часто показує деяке напруження між засновником і його ділом». Святий Норберт, наприклад, був місіонером і мандрівним проповідником, тож постає запитання: яким чином його місіонерська харизма могла здійснюватися в стабільних спільнотах, пов’язаних із окресленим місцем? Тож Наступник святого Петра спонукав премонстрантів замислитися над цим, зауваживши, що численні їхні монастирі та абатства тісно пов’язані з радісними подіями та з випробуваннями, з усією історією конкретних регіонів. «І цей симбіоз допомагає нам зрозуміти, яким чином стабільність і місія, життя в конкретному місці та євангелізація, можуть крокувати пліч-о-пліч», – мовив він.

Маяки для оточення

За словами Папи, присутність чернечої спільноти є немовби маяком для оточення, однак, людям відомо, що ці спільноти не завжди відповідають життю, до якого покликані. Конкретний християнський досвід складається із «добрих постанов і помилок», полягає, щоби «знову і знову розпочинати все наново». Це відображене в обітах премонсрантів, які обіцяють «вести життя навернення і сопричастя». «Без навернення немає сопричастя. І саме це починати наново та навертатися до братерства є чітким свідченням Євангелія, більше ніж численні проповіді», – наголосив Святіший Отець, присвятивши також кілька думок важливості спільної молитви часослова та служіння Євхаристії, підкреслюючи, що «вірність спільній молитві» має в собі «велику апостольську цінність». Крім того, «культура братерського співжиття, спільнотної молитви, в якій є місце також і на особисту, є підвалиною справжньої “місіонерської гостинності”».

Вірність ідентичності та виклики часу

Далі Папа зазначив, що премонстранти були також місіонерами в стислому значенні цього слова, засновуючи стабільні спільноти на місійних теренах. Так з’являлися монастирі та абатства в контекстах, дуже відмінних від європейських. Виклик полягав у тому, щоби «наголошувати на суттєвому та піддати справедливій критиці традиційні форми, щоби розрізнити необхідне та універсальне від того, що може й повинно бути пристосованим до обставин». Подібно і сьогодні історичні монастирі в Європі покликані переосмислити свою історію, відкриваючи «фундаментальне натхнення».

Втілення харизми

«Регулярні Каноніки є місіонерами, бо з огляду на свою харизму, стараються завжди мати за відправну точку Євангеліє та конкретні потреби людей», – підкреслив Святіший Отець, зауваживши, що місіонерський порив премонстрантського монастиря виливається в соціальне, економічне та культурне служіння. В цьому контексті Папа нагадав, що «економічна діяльність служить місії та здійсненню харизми, вона не є метою сама в собі, але спрямована на духовну мету». А тому потрібно також запитувати себе, які це має наслідки для братерства, для оточуючих і для довкілля.

Схожі новини:

Поширити новину: