10 травня, у храмі св. Бенедикта при монастирі св. Йосифа у с. Солонка неподалік Львова, архієпископ Мечислав Мокшицький митрополит Львівський рукоположив у диякони брата Єфрема Міхальського OSB. Таким чином бенедиктинська спільнота Львівської архідієцезії збагатилася ще одним служителем Таїнств.
Про це пише CREDO.
У вступному слові абат Максиміліан Наварра зазначив, що від дня освячення храму, кожна урочистість, які відбулася у його стінах, має історичний вимір – пресвітерські свячення першого українського бенедиктинця о. Леопольда, вічні обіти сестри Марії, прийняття сестри Ірини до постулату, а також дияконські свячення брата Єфрема, котрий буде продовжувати служити цій спільноті.
А Митрополит підчас проповіді, звертаючись до брата Єфрема, сказав: «Це за твоїм посередництвом повинен діяти Бог, коли Ти будеш проголошувати Його славу, здійснювати святі обряди та навчати. Тож нехай у тому, що ти будеш робити, оживає Божий голос серед людей, щоб ані твоє серце, ані серце інших не закам’яніло, а темрява не поглинула світла правди. Нехай рука Господня завжди буде над тобою. Тому віддай Ісусові свої руки та серце, нехай через твої вуста проповідує Євангеліє, котре завжди сповіщає духовне відновлення. Давай Христа іншим і сам живи у єдності з Ним».
Після проповіді розпочалася основна частина обряду рукоположення. Диякони встановлюються через покладання рук єпископа, передане колись Апостолами, щоби завдяки сакраментальній благодаті якомога краще виконувати своє служіння. У літургії свячень дияконам доручається служіння Церкви, яка прославляє Бога, а також благає Христа, а через Нього – Отця, про спасіння всього світу. Силою свячень диякон стає духовною особою, призначеною до служіння Церкві та вірянам. Він уділятиме Таїнство Хрещення, роздаватиме Святе Причастя, асистуватиме при Таїнстві Подружжя, відправлятиме молебні та похорони, проголошуватиме Слово Боже, навчатиме катехизму дітей та молодь.
На завершення Святої Меси з обрядом рукоположення, зі словами вдячності Богові та людям, звернувся брат Ізаак Капала, пріор абатства в Любіню, де розпочав свій монаший шлях і звідки прибув до України брат Єфрем Міхальський.
«Дякую Богові Всемогутньому, що подарував нам усім ще один день життя. З великою радістю дякую Вам, Ексцеленціє, за уділення свячень монаху Любінського абатства, достойному брату Єфрему. Дорогий Брате, з цілого серця бажаю тобі гідно служити спільноті сестер у Львові і цілій Львівській Церкві. Служи при літургії, але служи також хворим та убогим. Господь приготував тобі у цій спільності всі можливі поля, де ти можеш виконувати своє дияконське служіння, а наша спільнота буде тебе підтримувати. Дякую твоїм батькам за дар твого життя і за те, що подарували тебе Господу Богу».
Брат Єфрем рік тому висловив своє бажання приєднатися до капеланії отців-бенедиктинців, які здійснють своє служіння при монастирі св. Йосифа у Солонці. Невдовзі після початку війни до львівської спільноти приєдналися також сестри із житомирського абатства. Крім того, сестри взяли на себе турботу про вимушених переселенців і створили у своєму монастирі тимчасовий прихисток для тих, хто рятувався від жахіть війни. За час свого перебування, гості цього дому стали, якоюсь мірою, частиною бенедиктинської спільноти, тож прийшли на Святу Месу розділити радість дияконських свячень брата Єфрема.
