Про «форму» Бога або як гуманітарне служіння допомагає євангелізувати

На Самбірщині, при санктуарії Рудківської Пресвятої Діви Марії, знаходиться один із багатьох центрів гуманітарної допомоги нашої архідієцезії, де місцеві священники о. Юрій Василенко та о. Андрій Пеканець, сестри зі Згромадження сестер Слугинь Пресвятого Серця Ісуса та парафіянки волонтерки служать кожен день вимушеним переселенцям, людям які постраждали від війни та втратили домівки, рідних а також спокій і мир.

Про це повідомляє Львівська архідієцезія.

Музей Олександра Фредра в Рудках, який розташований в дзвіниці санктуарію Рудківської Матері Божої, став місцевим центром гуманітарної допомоги для всіх хто постраждав від війни, а також гучномовець на вежі дзвіниці сповіщає всіх мешканців про повітряну тривогу та її відміну повторюючи оригінальну мелодію гімну «Боже Великий Єдиний».

Сестра Лаура Стасів, яка кожен день від 10.00 до 16.00 разом із волонтерками роздає їжу та одяг біженцям розповідає: «Стараємося допомогти всім переселенцям, які прибули до Рудок та околиць і служимо людям. Допомагаємо чим можемо, роздаємо їжу, різні продукти, ліки. Люди поінформовані в парафії, а також в місті про наш гуманітарний центр. Телефонують і приходять до нас. Кожного дня є дуже багато людей. Переважно це нові люди, які приходять по їжу. Ми також запрошуємо усіх до спільної молитви про мир в Україні під час Літургії о 17.00 годині. Так ми вже служимо два тижні поспіль. В день обслуговуємо до тридцяти замовлень. Люди приходять групами, по 6-8 людей, часом подружжя з дітьми або самотні люди. Є більш насичені дні, коли приходять замовлення на військові частини».

Сестра Томаша Вергелес додає: «Роздаємо ліки першої медичної допомоги для потребуючих біженців. Те що ми отримали і маємо, те й роздаємо. Люди приходять. Маємо перев’язочні матеріали, які висилаємо військовим на передову, у військові лікарні. Найбільше люди просять жарознижуючі, протиалергічні препарати, від застуди, також просять не раз специфічні ліки – на цукровий діабет, від захворіння печінки, які рідко в нас появляються».

Сестри щоденно слухають багатьох людей, які розповідають свої історії життя часто трагічні та важкі, але одночасно є дуже важливі та цінні.

Говорить далі сестра Лаура, що мала дуже цікавий досвід: «Одного дня прийшла жінка з Харкова з двома маленькими доньками-двійнятами. Ми дали їм продукти, які вони хотіли. І коли мама чекала на когось, щоб допоміг їй забрати важкі пакунки, тоді маленькі дівчата почали вередувати. Тоді я кажу їм: Ходіть, я вам щось покажу. Вони подали руки і ми пішли до храму. По дорозі дівчатка мене питають російською: «А это у вас форма Бога? Зачем вам этa форма Бога?» Це мене дуже вразило, бо діти відчувають спонтанно те, що є суттєве і найважливіше. Потім ми зайшли до храму і при вході було велике Розп’яття Христа. І дівчатка питають: «А кто это?» І це був цікавий досвід, бо треба було коротко, простими словами сказати Хто це, – говорити про те, що ми роками пояснюємо і вчимо дітей на катехезі. Після того як я їм розповіла про Ісуса, дівчатка встали на коліна, якось природно так і питають: «А зачем Его убили?» Цю катехезу я сама дуже сильно пережила. І вкінці дівчата були дуже задоволені і сказали, що знову прийдуть до храму. Так почалась їхня духовна історія. І ще пригадую одну жінку – продовжує монахиня – яка прийшла на свято Благовіщення на літургію зі своєю онукою. Вона була дуже сильно вражена, що в нас, в Церкві, є така молитва духовного усиновлення дітей, що є турбота про дитину ще до її народження».

Сестра Лаура каже, що служіння і праця у гуманітарному центрі допомагають їй особисто переживати ці важкі часи, перемагати страх і тривогу.

Священники з Рудок діляться також гуманітарною допомогою з іншими осередками, яким допомагає також Львівський Карітас – це парафія в Турці, що знаходиться на відстані понад 80 км від Рудок. Там місцеві парафіяни опікуються понад 60 біженцям і дають дах над головою для людей, які втратили свої домівки – говорить о. Андрій Гано, який приїхав за провіантом.

Захищати країну і піклуватися про людей, які постраждали, піклуватися про їхню свободу і гідність – сьогодні важливе завдання – для кожної парафіяльної громади Львівської архідієцезії.

Олександр Кусий

Схожі новини:

Поширити новину: