Святий Яків з Марки

Яків Гангала народився 1394 року в Монтепрандоне, в Анконській марці – районі Італії над Адріатичним морем. У дитинстві мав тяжко працювати, бо його родина була убога. Був вісімнадцятим (з 19-х) дітей в родині. Хлопець пас худобу. Після смерті батька, Яковом опікувався дядько-священник, завдяки якому отримав освіту. У кількох італійських університетах вивчав право.

У 22 роки вступив до Ордену Братів Менших. У 1420 році отримав свячення пресвітерату та швидко здобув славу теолога, красномовного проповідника та покірного святого священника. Завдяки цьому, з подання св. Бернарда з Сієни був призначений проповідником ордену, що було великим відзначенням. Він блискавично вивчав нові мови та мав досконалу пам’ять. Як місіонер Яків мандрував цілою Італією. Дістався також до багатьох європейських країн.

Проповідував на терені Боснії, Албанії, Чехії, Польщі, Русі, Норвегії, Данії, Австрії. Розповідають, що протягом 40 років свого служіння навернув 50 тисяч єретиків та незліченні групи грішників. Всюди поширював культ Пресвятого Імені Ісуса. Був легатом трьох понтифіків. Під час своїх мандрівок Яків не лише євангелізував, а й помічав різні суспільні потреби. Часто був посередником у справі примирення ворогуючих італійських міст. Дбав про потреби найбідніших, засновував побожні банки, де бідні могли отримати кредит за низьким відсотком.

Помер 28 листопада 1476 року у Неаполі. Беатифікував Якова папа Урбан VIII у 1624 році, канонізував Бенедикт ХІІІ у 1726 році.

Тіло у ХХ столітті було перенесено з Неаполя до Монтепрандоне та зберігається у скляному саркофазі у костелі францисканців.