Святий Рікардо Пампурі

Джером Філіп народився 2 серпня 1897 року в Трівольціо, поблизу Павії(Італія). Він був десятим з одинадцяти дітей Анджели Кампарі та Інокентія Пампурі. Осиротівши в дитинстві, він виховувався у родичів – сім’ї сільського лікаря. 

Під час навчання на медичному факультеті проходив військову службу в італійській армії. Це був період Першої світової війни. Його жахала безглуздість воєнних дій. Він писав тоді: «Яке марнотратство людських життів. Стільки поранених, стільки зламаних…». Він з великою самовідданістю виходжував поранених, за що був нагороджений бронзовою медаллю за відвагу. Під час служіння в армії тяжко захворів. Після закінчення навчання та інтернатури влаштувався на роботу лікарем. 

Його єдиною мрією було служити Христу, допомагаючи хворим і стражденним. Одному місіонеру в Єгипті він писав: «Моліться, щоб ні гордість, ні егоїзм, ні будь-яка зла пристрасть не змогли перешкодити мені завжди бачити в моїх хворих страждаючого Ісуса, Якого треба виходжувати і Якого треба втішати. Допоки ця думка житиме в мені, доти прекрасною і плідною буде для мене практика моєї професії».

Намагався вступити до францисканців та єзуїтів. Однак його не прийняли через проблеми зі здоров’ям. Належав до францисканського ордену мирян. Був активним у своїй парафії, опікувався молоддю та організовував реколекції. Його дуже цінували хворі. Багатьом хворим він допомагав і матеріально. Силу черпав у щоденній Євхаристії та частих адораціях. У віці 30 років, відповідаючи на внутрішній поклик, вступив до Ордену Братів Святого Йоана Божого (боніфратрів).

Навіть будучи монахом, Рікардо (таке було його монаше ім’я) продовжував своє милосердне лікарське служіння. У 1930 році, маючи 33 роки, він помер від туберкульозу. У 1951 році, у зв’язку з беатифікаційним процесом, тлінні останки Рікардо були перенесені до парафіяльної церкви в його рідному місті Трівольціо, де вони спочивають донині.

Святий Йоан Павло ІІ беатифікував його в 1981 році, а в 1989 – канонізував. 

Він є покровителем лікарів.