Святий Хуніперо Серра

Народившись 1713 року в місті Петра на острові Мальорка (Іспанія), Хуніперо Серра у 16-річному віці вступив до Францисканського ордену. Згодом здобув докторський ступінь у Лулліанському університеті, а пізніше був скерований на місійну працю до Америки. Після прибуття до Америки Хуніперо Серра пішки подолав близько 250 миль до Мехіко. Це була лише перша з багатьох його піших мандрівок. За наявними свідченнями, найдовший його маршрут пролягав із Сан-Дієго до Старого Мехіко і становив понад 1700 миль.

Він особисто заснував дев’ять місій, а згодом у межах каліфорнійської місійної системи було створено загалом 21 місію. Упродовж життя Хуніперо Серра страждав від виразки на нозі, яка часом завдавала такого сильного болю, що він ледве міг ходити. Після 1758 року він також хворів на астму. Проте його ревність у поширенні Євангелія допомагала долати фізичні страждання, які для багатьох інших стали б нездоланною перешкодою.

Серра неодноразово вступав у конфлікти з представниками іспанської колоніальної адміністрації, яка ставила зміцнення іспанської присутності вище за місію проповідування Євангелія.

Святий помер і був похований 1784 року у віці 70 років у місії Сан-Карлос. На момент його смерті в дев’яти заснованих ним місіях було охрещено 6736 представників корінних народів, а в самих місіях проживали 4646 корінних жителів.

У 1988 році його беатифікував святий папа Йоан Павло ІІ. Зрештою, у 2015 році Папа Франциск канонізував Хуніперо Серру в Національному санктуарії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Це була перша канонізація, звершена на території Сполучених Штатів Америки.

Як сказав Папа Франциск під час канонізації святого Хуніперо Серри:

«Хуніперо Серра був уособленням “Церкви, яка виходить”, Церкви, що вирушає всюди, щоб нести примирливу ніжність Бога… Його надихало прокладати нові шляхи, виходити назустріч багатьом людям, пізнавати й цінувати їхні звичаї та спосіб життя. Він навчився народжувати й плекати Боже життя в кожній людині, яку зустрічав; він робив їх своїми братами й сестрами.

Отець Серра мав девіз, який надихав усе його життя і служіння. Це був не просто вислів, а передусім дійсність, що визначала його спосіб життя: siempre adelante! – «Завжди вперед!». Для нього це був шлях, щоб і надалі переживати радість Євангелія, не дозволити своєму серцю зачерствіти чи стати байдужим. Він ішов уперед, бо на нього чекав Господь. Він ішов уперед, бо на нього чекали його брати й сестри. Він ішов уперед до самого кінця свого життя».