Святий Григорій Великий (обов’язковий спомин)

Григорій (540–604) походив зі шляхетного римського роду. Отримав найкращу на той час освіту, яка дала йому можливість стати префектом Рима.

Після смерті батька пожертвував родинний маєток, щоб заснувати шість бенедиктинських монастирів, в одному з яких оселився. Невдовзі Григорія висвятили на диякона, а згодом Папа Пелагій ІІ призначив його легатом до Константинополя. Святий був радником Папи, а 590 року сам став на чолі Церкви.

На самісінькому початку його понтифікату в Римі запанувала чума. Григорій пройшов містом із покутною процесією, під час якої мав видіння ангела: той ховав закривавлений меч у піхви, що означало кінець епідемії.

За 15 років керування Церквою Папа спромігся закласти культурний фундамент Європи через євангелізацію лангобардів, візиготів, франків і саксонців. Упорядковував церковну адміністрацію, роздавав допомогу вбогим, піклувався про належну поведінку духовенства. Видав книгу для пастирів, уніфікував літургію, запровадив латинську мову як універсальну для Католицької Церкви, зорганізував церковні хори. Саме в його часи зародився григоріанський хорал, який став основою та зразком католицької сакральної музики. Григорій першим запровадив підпис «Слуга слуг Божих», який Папи використовують і досі. У його часи також поширилися григоріанські меси за померлих.

Попри слабке здоров’я й активну працю на благо Церкви, Григорій залишив багату писану спадщину: 850 листів, коментарі до Святого Письма, гомілії, посібники для пастирів. Святий, якого вшановують у Східній і Західній Церкві, належить до чотирьох славетних Отців Церкви на Заході та має звання Вчителя Церкви.

Зображають святого в папському вбранні, часто під час написання творів. Атрибути – ангел, пасторал, книга, кривава гостія, модель храму.

Покровитель учнів, студентів, учителів, хористів, музикантів.