Святий Франциск Пауланський

Народився Франциск (1416–1507) у Паолі (Італія), у вбогій і глибоко побожній сім’ї.

Був довгоочікуваним дитям, яке батьки випросили через заступництво Франциска Ассізького, склавши обіцянку віддати його на служіння Богу. Хлопчика охрестили іменем цього святого, а в 12 років віддали у францисканський монастир. Однак через рік Франциск із невідомих причин повернувся додому й невдовзі разом із батьками вирушив у паломництво святими місцями Італії – Ассізі, Лорето, Монте-Кассіно та Рим.

Пихатість і заможність римських пастирів неприємно вразили хлопчика, і він остаточно визначився з покликанням. У 14 років Франциск збудував пустельню неподалік від Паолі й оселився там, щоб у самоті й аскезі наслідувати свого покровителя. Скоро став відомий завдяки дару пророкування й чудесам, серед яких були не лише зцілення, а й воскрешення з мертвих. За переказами, мав також дар білокації, тобто міг перебувати у двох місцях одночасно.

Приклад життя святого привабив учнів, і 1453 року він заснував монастир. 1474 року Папа Сікст IV затвердив Орден Братів Найменших (мінімів), устав і чин для якого уклав Франциск. Згодом він утворив іще жіночу та світську гілки ордену й заклав інші монастирі: на Сицилії (куди, за переказами, доплив на плащі, бо його не взяли на корабель), у Франції (де спричинився до поєднання з Богом і Церквою короля Людовіка ХІ) та в інших куточках Європи.

Франциск залишивши після себе листи, духовні настанови та поезію. Канонізований 1519 року.

Зображають святого в чернечому вбранні, часто під час чудотворення. Атрибути – плащ, напис «Caritas» – гасло ордену.

Покровитель багатьох міст Італії та Франції, а також італійських моряків.