Святий Джон Генрі Ньюмен (довільний спомин)
Джон Генрі Ньюмен народився 21 лютого 1801 р. у Лондоні, був найстаршим із шести дітей. Він здобув освіту в євангельській родині та продовжив навчання в Трініті-коледжі в Оксфорді. У 1822 р. його призначили викладачем-дослідником Оріел-коледжу в Оксфорді, у 1825 р. — заступником директора навчального дому при Оксфорді, а в 1828 р. — вікарієм церкви Святої Марії в Оксфорді.
Під впливом священників Джона Кебла та Річарда Херрелла Фроуда Ньюмен став переконаним прихильником течії High Church — напрямку англіканства, який підкреслював спадкоємність Англіканської церкви від давньої християнської традиції, особливо у питаннях єпископату, священства і таїнств.
Як богослов, проповідник і професор Оксфордського університету, він здобув велику повагу за свій розум, інтелект і побожність. Спочатку Ньюмен присвятив себе захисту Англіканської церкви від секуляризації та, як він вважав, від помилок католицизму. Його трактати, зокрема «Трактат 90» (Tract 90), намагалися показати, що Тридцять дев’ять статей Англіканської церкви можуть не суперечити доктринам Тридентського собору. Цей богословський пошук, критичні дискусії та власні роздуми поступово переконали його в протилежному — і привели до переходу в Католицьку Церкву, якій він довго протистояв. Через кілька тижнів після прийняття католицизму, Ньюмен опублікував своє знамените «Есе про розвиток християнської доктрини» (An Essay on the Development of Christian Doctrine), у якому виклав свої міркування про історичний розвиток християнського вчення.
Для того, щоб служити в Католицькій Церкві як священник, Ньюмен поїхав до Риму для подальшого богословського навчання та підготовки до рукоположення. Він був висвячений на римо-католицького священника 30 травня 1847 р. в Римі, де і звершив свою першу Месу.
Повернувшись до Англії, Ньюмен приєднався до Інституту Ораторіанців Святого Філіппа Нері та заснував у Бірмінґемі перший англійський дім ораторіанців. Саме тут він здебільшого проживав і служив впродовж наступних років. У цей час Ньюмен працював як душпастир, проповідник та письменник. Він продовжував звершувати богослужіння, читати лекції й писати богословські праці, здобуваючи широку повагу в католицьких колах. Його літературна й духовна спадщина значно вплинула на богословську думку ХІХ століття.
У 1850‑х і 1860‑х роках Ньюмен був першим ректором Католицького університету в Дубліні, де він сприяв розвитку католицької вищої освіти, але згодом відійшов від цієї посади через зміну політичної підтримки проєкту.
12 травня 1879 р., у віці 78 років, папа Лев XIII підніс Ньюмена до гідності кардинала, визнаючи його великий внесок у католицьку думку та життя Церкви. Він не приймав єпископських свячень, залишаючись кардиналом‑дияконом в Ораторії в Бірмінґемі.
Джон Генрі Ньюмен помер 11 серпня 1890 р. в Бірмінґемі у віці 89 років, залишивши після себе значний духовний, богословський і літературний спадок.
Ньюмен був беатифікований у 2010 р. папою Бенедиктом XVI, а канонізований 13 жовтня 2019 р. папою Франциском. У 2025 р. Папа Лев XIV проголосив святого Джона Генрі Ньюмена Вчителем Церкви — почесний титул, що підкреслює його винятковий внесок у католицьке богослов’я.
Святий часто зображується в кардинальському одязі.
Генрі Ньюмен є покровителем католицьких університетів, коледжів і шкіл, а також поетів і письменників.
