Свята Вероніка

Культ святої Вероніки, який поширився від IV століття, належить до народної побожності, бо історичне існування святої не доведене.

Походження імені «Вероніка» можна шукати або в грецькій («phero nike» означає «несу перемогу»), або в латинській мові («vero icon» – це «правдивий образ», що вказує на її заслугу).

Постать жінки, яка витерла обличчя Ісуса під час дороги на Голготу, не з’являється на сторінках Нового Завіту: вона єлише в апокрифічних текстах.За переказами, сміливість і співчуття до стражденного Ісуса принесли Вероніці скарб – відбиток обличчя Спасителя на хустці. Цей учинок побожної єрусалимської жінки привабив увагу укладачів перших Хресних доріг, і Вероніку досі згадують у шостому стоянні.

Легенди оповідають, що Вероніка належала до грона учнів Христа, а після Його воскресіння тією самою хустиною зцілила імператора Тиберія від хвороби. Деякі джерела ототожнюють її з жінкою, зціленою від кровотечі. Вероніку вшановують у Католицькій, Вірменській і Православній Церкві.

Зображають святу молодою жінкою, часто з покритою головою. Атрибут – розгорнута хустина з ликом стражденного Христа.

Покровителька фотографів, портретистів, різьбярів, парафіяльних господинь. Опікунка тяжко поранених. До неї звертаються з проханням про добру смерть.