Блаженний отець Міхал Сопочко

Міхал Сопочко народився 1 листопада 1888 року в містечку Юшевщизна (також відоме як Новосади) в Ошмянському районі (нині територія Білорусі) в небагатій але глибоко віруючій шляхетській родині. 

Після закінчення школи в Ошмянах в 1910 році, Сопочко розпочав своє чотирирічне навчання в семінарії у Вільнюсі. Був висвячений на священника 15 червня 1914 року. 

У 1918 році йому дозволили поїхати до Варшави, щоб навчатися на богословському факультеті Варшавського університету. Однак хвороба, а згодом і війна завадили йому навчатися. Він зголосився до військового душпастирства. Здійснював душпастирську діяльність у польовому шпиталі та серед солдатів, які воювали на фронті. Він намагався виконувати своє служіння якнайкраще, незважаючи на подальші проблеми зі здоров’ям. У 1919 році Варшавський університет відновив свою діяльність, і о. Сопочко записався на секцію морального богослов’я, а також на лекції з права та філософії, які закінчив у 1923 році зі ступенем магістра, а через три роки отримав там само ступінь доктора богослов’я. Він також навчався у Вищому педагогічному інституті з 1922 до 1924 року. Під час навчання продовжував бути військовим капеланом (до 1929 року).

У 1924 році він повернувся до рідної дієцезії, в 1927 році був призначений духівником, а через рік – викладачем семінарії та богословського факультету Вільнюського університету ім. Стефана Баторія.

Після 1932 року він присвятив себе переважно академічній роботі. Від цього ж року був сповідником Згромадження Сестер Милосердя. Там він познайомився з с. Фаустиною Ковальською, яка з травня 1933 року стала його пенітенткою. Ця зустріч виявилася важливою для них обох. Вона знайшла в ньому мудрого сповідника, який надихнув її на написання Духовного щоденника, а він, завдяки їй, став шанувальником Божого Милосердя і заклав богословські основи цього культу. У своєму «Щоденнику» сестра Фаустина записала обіцянку Господа Ісуса щодо її сповідника, отця Міхала Сопочка, який допомагав їй доносити правду про Боже Милосердя: «Стільки корон буде в його короні, скільки душ буде врятовано завдяки цьому ділу. Не за успіхи в роботі, а за страждання Я винагороджую» (Щоденник, 90).

Під час німецької окупації йому довелося переховуватися під Вільнюсом, щоб уникнути арешту. Був засновником Згромадження Сестер Милосердного Ісуса (1941). Через загрозу арешту він виїхав у 1947 році до Білостока, де викладав педагогіку, катехитику, гомілетику, пасторальне та аскетичне богослов’я в семінарії.

Ще до війни о. Міхал розпочав інтенсивну кампанію тверезості в рамках Соціального антиалкогольного комітету. У 1950-х роках організував низку катехитичних курсів для монахинь і мирян, а також відкриті лекції на релігійні теми при парафії в Білостоці. У 1962 році він вийшов на пенсію, але до кінця своїх днів залишався активним учасником життя дієцезії, займаючись науковою роботою та видавничою діяльністю. Помер у домі Сестер Місіонерок. Похований на кладовищі в Білостоці.

30 листопада 1988 року його тлінні останки були ексгумовані для перенесення до Санктуарію Божого Милосердя в Білостоці. 28 вересня 2008 року в цьому ж санктуарії відбулася урочиста беатифікація отця Міхала.