Літургійний зошит

26 ЧЕРВНЯ, П’ЯТНИЦЯ

(зел) П’ятниця ХІІ звичайного тижня

Як часто ми уражені проказою гріхів і непослуху Богові. До цього додаємо ще грішні прив’язаності. Єдине ж, чого нам треба насправді, це виблагати у Бога очищення душі. Коли ми почуємо у відповідь слова: “Хочу, будь чистим!” – серце наше буде сповнене радістю і вдячністю Спасителеві. Адже для нашого очищення Він пролив свою Кров.

Або (біл) довільний спомин св. Зигмунта ГОРАЗДОВСЬКОГО, пресвітера

Святий Зигмунт Гораздовський народився 1 листопада 1845 року в Польщі. У 1869 році закінчив Вищу духовну семінарію у Львові і цілковито присвятив себе служінню убогим, хворим та нужденним. Заснував будинки добровільної праці для жебраків, інтернат для бідних студентів, будинок для самотніх матерів та покинутих дітей, а також жіночий чернечий орден Сестер св. Йосифа, які продовжують його справу на всіх континентах. Помер 1 січня 1920 року, похований на Личаківському кладовищі у Львові.

Спільні Меси: про одного пастиря

АНТИФОН НА ВХІД

Господь – народу свого сила, * Він рятівна твердиня Помазаника свого. * Спаси народ Твій, Господи, і благослови Твою спадщину, * й царюй над ними повіки.

КОЛЕКТА

Господи, обдаруй нас постійним трепетом та любов’ю Твого святого Імені, † бо Ти ніколи не відмовляєш в опіці тим, * котрих зміцнюєш своєю любов’ю. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, † котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, * Бог, на віки вічні.

Або зі спомину:

Боже, Ти навчаєш свою Церкву, що той, хто любить Тебе і ближнього, виконує усі заповіді; † вчини, щоб ми, за прикладом святого Зигмунта, вершили діла милосердя * і заслужили на те, щоби бути прийнятими до сонму блаженних у Твоєму Царстві. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, † котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, * Бог, на віки вічні.

ПЕРШЕ ЧИТАННЯ

2 Цар 25, 1-12

Читання з Другої книги Царів.

На дев’ятому році царювання Седекії, на десятому мі­сяці, десятого дня місяця прийшов Навуходоносор, ва­вилонський цар, з усім своїм військом проти Єрусалима, отаборився проти нього й оточив його насипом. І отак місто було в облозі аж до одинадцятого року царя Се­декії. А на дев’ятий день четвертого місяця голод у місті став сильний, і простолюддя не мало що їсти. Тоді зро­блено пролом у місті, і цар з усіма військовими утік уночі через ворота між двома мурами, що коло царсько­го саду, – халдеї ж були навкруги міста, – та й пустився аравійською дорогою, але халдейське військо погналося за царем і наздогнало його в єрихонській долині, а його військо розбіглося геть від нього. Халдеї упіймали царя й повели його до вавилонсько­го царя у Рівлу, а цей вирік над ним засуд. Він повелів убити синів Седекії на його очах, самому ж Седекії вико­лов очі, закував у кайдани й відвів у Вавилон. На п’ятому місяці, сьомого дня місяця, – це було на дев’ятнадцятому році Навуходоносора, вавилонського царя, прибув у Єрусалим Невузардан, начальник охо­рони, слуга вавилонського царя, та й спалив Господній храм і царський палац, усі будинки в Єрусалимі, усі, які були більші, пустив димом. Халдейське військо, яке було під начальником охо­рони, зруйнувало мури навкруги Єрусалима. Решту людей, які залишилися в місті, утікачів, які перекинулись до вавилонського царя, і решту простих людей вивів Невузардан, начальник охорони. А з бідних людей краю начальник охорони лишив трохи, щоб обробляли вино­градники й поля. Слово Боже.

РЕСПОНСОРІЙНИЙ ПСАЛОМ

Пс 137, 1-2. 3. 4-5. 6

Єрусалиме, тебе на забуду.

Біля рік Вавилонських, там ми сиділи і плакали, *
коли Сіон споминали.
Посеред нього на вербах *
ми повісили наші арфи.

Оскільки ті, які у полон нас взяли, *
слів із пісень нас там попросили, –
ті, котрі нас гнобили, бажали розваги: *
«Заспівайте нам пісень сіонських!»

Та як нам співати пісню Господню *
в краю чужому?
Якщо забуду тебе, о Єрусалиме, *
то нехай піде у забуття моя правиця.

Нехай прилипне мій язик до мого піднебіння, *
якщо тебе не буду пам’ятати,
якщо Єрусалим не буду вважати *
джерелом радості моєї.

СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ

Мт 8, 17

Алілуя, алілуя, алілуя.

Христос узяв наші недуги і поніс хвороби.

ЄВАНГЕЛІЄ

Мт 8, 1-4

† Читання святого Євангелія від Матея.

Коли Ісус зійшов з гори, за Ним пішли великі нато­впи. І ось прокажений, прийшовши, кланявся Йому й го­ворив: «Господи, якщо хочеш, Ти можеш мене очистити». Ісус, простягнувши руку, доторкнувся до нього, ка­жучи: «Хочу, стань чистим!» – і вмить очистилась його проказа. А Ісус йому каже: «Дивися, нікому не розповідай, але йди, покажися священикові та принеси дар, який нака­зав Мойсей, на свідчення їм». Слово Господнє.

МОЛИТВА ВІРНИХ

До Ісуса приходило багато хворих і знедолених і у Ньому знаходили зцілення й розраду; з упованням ходімо і ми до Господа з нашими смиренними молитвами:

1. Молімося за святу Церкву, щоб вона, завжди плекаючи чистоту віри, була вірною Христові, своєму Божественному Нареченому.

2. Молімося за Святішого Отця, за нашого єпископа та всіх священників, щоб Господь щедро наділив їх здоров’ям і силами в їхньому служінні.

3. Молімося за місіонерів та лікарів, які доглядають прокажених, щоб не бракувало їм духовної та матеріальної підтримки з боку Церкви та благодійних організацій.

4. Молімося за смертельно хворих, щоб служби паліативної опіки та їхні рідні допомогли їм гідно прожити остаток свого життя.

5. Молімося за всіх полеглих у цій війні. Нехай милосердний Бог прийме їх у свою вічну радість та мир.

6. Молімося за нас самих, щоб ми, уповаючи на силу Господнього милосердя, не вагалися просити Його про очищення наших душ у таїнстві Примирення.

Боже, вислухай наші благання і дай нам серце співчутливе до людської недолі, щоб, живучи любов’ю, ми також могли сподіватися Твого милосердя і прощення. Через Христа, Господа нашого.

МОЛИТВА НАД ДАРАМИ

Прийми, Господи, жертву прославлення та умилостивлення † і вчини, щоб наші душі, очищені її силою, * стали даром, благоугодним Тобі. Через Христа, Господа нашого.

Префація звичайна № 40-45.

АНТИФОН НА ПРИЧАСТЯ

Очі всіх на Тебе, Господи, уповають, * Ти їм своєчасно даєш поживу, – говорить Господь.

МОЛИТВА ПІСЛЯ ПРИЧАСТЯ

Відновлені поживою Пресвятого Тіла і Крові, благаємо, Господи, Твою милість, † щоб те, що ми з відданістю часто звершуємо, * спричинилося до нашого відкуплення. Через Христа, Господа нашого.