Cвяті сім засновників Ордену Слуг Пресвятої Діви Марії

ХІІІ століття було часом народження в Церкві жебручих орденів. Найзнаменитіші з них – домініканці, францисканці, кармеліти. Менш відомий Орден Слуг Пресвятої Діви Марії – єдиний, який заснувала не одна особа, а цілий гурт.

Батьками ордену стали семеро флорентійських купців: Алессіо де Фальконьєрі (1200–1310), Амадіо (Бартоломео) делі Амідеї (†1266), Боніфіліо деі Мональді, Джованні ді Бонаджунта Манетті, Бенедетто Антелла, Джерардіно Состер’ї, Рікковеро деі Ліппі-Уґуччоні (†1282). Кожен із них свого часу покинув світські забави та приєднався до Товариства Діви Марії, яке тоді було доволі велике і могло запропонувати багато прикладів святого життя. Сімох чоловіків поєднували братерська любов і спільне прагнення служити та зростати в покорі.

1215 року Богородиця явилась Алессіо Фальконьєрі, а 1233 року сталось об’явлення всім засновникам ордену. Марія була сповнена болю через невірність і страждання християн. Святі чоловіки вирішили покинути Флоренцію, щоб оселитися в усамітненішому місці, поділили маєтки між рідними та нужденними й вирушили на гору Сенаріо. Убоге життя, сповнене глибокого порозуміння між братами у вірі, привернуло послідовників. Так постав новий Орден Слуг Діви Марії, який був остаточно затверджений 1304 року. Невдовзі виникла жіноча гілка й народилася спільнота терціаріїв.

Місія ордену полягала не тільки в молитві та зреченні, а й в апостольському служінні: ченці обходили села, проголошуючи Боже слово та Його любов. Засновники були єдині духом, долали разом дорогу святості та показували таку братерську любов, що були й поховані, і канонізовані разом (1888 року).

Зображають святих разом, у чернечому вбранні ордену, навколо Діви Марії.