Блаженна Роза Єлизавета Чацька

Роза Марія Чацька (1876-1961) народилася в заможній багатодітній родині графа Фелікса Чацького та Софії Ледуховської в Білій Церкві (Україна). Зростала у високо інтелектуальній патріотичній атмосфері, її родичами були знаменитий Тадеуш Чацький (прадід) та дядько Володимир Чацький, кардинал, який був радником Святішого Отця під час І Ватиканського собору.

У 1882 році родина переїхала до Варшави. Роза отримала чудову освіту, знала декілька мов та дуже полюбляла грати на фортепіано. З дитинства мала проблеми із зором, а у віці 20 років впала з коня, через що за два роки втратила його остаточно.

Для Рози це був переломний момент, який допоміг побачити свою місію. Вона вивчила шрифт Брайля та подорожувала за кордоном, щоби засвоїти тогочасні методи праці з незрячими. Роза Чацька започаткувала тифлологію в Польщі, допасувала шрифт Брайля до польської орфографії та в 1910 році заснувала у Варшаві осередок для незрячих жінок. Вже через рік осередок був зареєстрований, як Товариство опіки над незрячими. За пару років у Варшаві з’явилися школа для незрячих хлопців, бібліотека з книжками шрифтом Брайля та майстерні. Головною метою Рози Чацької було навчити незрячих бути самостійними та допомогти родинам незрячих працювати з ними.

У 1915 році Роза приїхала на Волинь до брата, але через війну не змогла повернутись у Польщу. Перебувала в Житомирі впродовж трьох років, де в 1917 році прийняла габіт Третього Францисканського Ордену. Разом з обітами отримала ім’я Єлизавети від Розп’ятого Господа Ісуса. Через рік заснувала нове Згромадження Сестер Францисканок Служебниць Хреста, яке було скероване на служіння незрячим. 

Під час ІІ Світової війни отримала поранення, а в 1948 році пережила інсульт. Оскільки здоров’я погіршувалось, в 1949 році відійшла від керування згромадженням та прожила останні роки, страждаючи від розвитку деменції.

Беатифікована в 2021 році папою Франциском. 

Для зображення використовують фотографії.