Бета-версія
Бета-версія
Бета-версія

СВЯТИЙ КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ

Володимир (бл. 960–1015) був позашлюбною дитиною київського князя Святослава. Хлопчика виховувала в Києві бабуся, свята Ольга, яка й прищепила йому християнську віру.

Успадкував княжий престол після смерті батька, проте зустрівся зі спротивом братів і мусив шукати підтримку в дядька Добрині. Зі змагання за владу вийшов переможцем: смерть братів принесла йому широкі володіння, і Володимир став великим київським князем. Мав багато дружин і наложниць, часто вирушав у бойові походи, підтримував язичництво, не цурався ставити храми ідолам.

987 року Володимир підтримав у війні Василя ІІ й узяв за дружину візантійську царівну Анну. Наступного року охрестився сам і охрестив Русь. Віддалив від себе інших дружин і розпочав щире християнське життя. Часто силоміць хрестив язичників, але для нього це було проявом піклування про свій народ: Володимир вважав християнську віру найціннішою.

Для розвитку Церкви запросив на руські землі духовних осіб з Болгарії, організував церковну ієрархію, поширював культ святої Ольги, підтримував зв’язок із Апостольським Престолом, не раз приймав послів від Папи і посилав дарунки до Рима.

Розбудував у Києві Десятинну церкву, місто Володимир-Волинський, заснував першу на Русі школу. Мав добре серце до свого народу, однак був твердий і непохитний у справах віри – установив суворі кари за ідолопоклонство.

У Західній Церкві Володимира Великого згадують 15 липня, а в Україні – 28 липня, яке вважають датою хрещення українського народу.

Зображають святого в княжому вбранні, інколи під час хрещення. Атрибути – корона, хрест, трон.